Цікаве життя
Нас було п’ятеро. На п’ятьох в нас було 12 дітей, при тому, що в мене їх досі ноль.
Ми не бачились більше 20 років, разом вчилися в Штатах. Пам’ятаю, вони всі були з гарних європейських країн, заможних родин та здавалося на сто кроків попереду нас усіх. Вони планували подорожувати після навчання, я навчалася і подорожувала, бо щиро думала, що в Штати більше ніколи в житті не потраплю.
Їх мрії були про великий бізнес, мої мрії були переїхати до Києва та отримати водійські права.
І от ми зустрілися в Амстердамі 25 років потому. Я випадково доєдналася між Берліном та Нью-Йорком, вони планували зустріч півроку.
Вони слухали мене годину, багато розпитували, тримали щелепи, трохи соромилися розповідати про своє життя і свою роботу, депресії та сабатікли, а потім сказали: «Вау, яке в вас цікаве життя».
Цікаве життя…
Три революції, втрачене місце, де народилася, втрачений дім в Криму, війна, повномасштабне вторгнення, і люди навпроти мене, які досі живуть в безпечних європейських містах, кажуть мені:«Вау! Яке життя».
Але вони праві.
Безпека не забезпечує тобі цікаве життя. Навіть не завжди гарантує спокійний сон. Так саме як і ракети не завжди переривають сон, коли життя занадто «цікаве»
Стабільна робота не забезпечує тобі задоволення життям. Навіть не завжди гарантує можливість доєднатися на реюніон раз на 20 років. Так саме як і війна не заважає тобі жити на повну і відчувати своє призначення, прокидаючись вночі від повітряної.
Гарна освіта не означає зустрічі з цікавими людьми. Навіть не завжди дає можливість особисто прийти до власника компанії на прийом. Так саме як і війна не закриває всі двері, деякі вона навпаки відкрила для України та українців.
Робочий графік з 9 до 18 не зможе зробити решту твого часу якісним. Навіть іноді перетворить вільний час в години на прийомах в психологів. Так саме як і наш ненормований графік не зруйнував життя, для багатьох з нас – створив сенси.
Можна прожити доволі гарне життя. В безпечному місці. Мати 12 дітей на чотирьох та не мати про що розповісти на реюніоні через 20 років.
Можна прожити доволі цікаве життя. Подорожувати світом. Мати штампи в паспорті з усіх куточків планети та не мати жодного подвигу або історії, що перехоплює дух.
Можна зробити багато гарних справ. Перевезти тонни товарів, продати мільйони йогуртів та не ніколи в житті не мати шанс бути героєм.
А ми маємо. І тому, не зважаючи на війну, біль та безсонні ночі, наше життя «вау» для будь-якого середньостатистичного європейця. Життя, яке ми не обирали, і на яке вони б ніколи не погодилися)