Про містобудівну реформу
Минулого тижня вийшла ґрунтовна стаття О.Шуляк “Чи відповідає українська реформа містобудування Європейській хартії місцевого самоврядування”. Вважаю, що для всіх, хто хоче розібратися, у питаннях нових функцій місцевого самоврядування в контексті містобудівної реформи, ця публікація належить до категорії “must read”. Всім іншим пропоную короткий виклад основних новацій.
Почнемо з головного. Що б ви сказали, якби органи місцевого самоврядування отримали право на моніторинг забудови на території громади та перевірку ризикованих об’єктів?! І при цьому, після таких перевірок, у них з’явилося б право за певних обставин зносити незаконні об’єкти без рішення суду?! Впевнений, що навіть громадяни, які не мають власного досвіду боротьби з незаконними забудовами, сказали б, що це дуже добре.
Йдемо далі. Містобудівна реформа передбачає, що вся проєктна документація об’єкту будівництва має бути відкритою для громади у формі електронного документу. Думаю, за таких умов навряд чи знайдеться забудовник, який ризикне прихопити зайву земельну ділянку, або ж за власним бажанням “додати” кілька зайвих поверхів. Не говорячи вже про спритних ділків, яким кортить розпочати будівництво без належного оформлення дозволу на його початок.
Ще один важливий момент. На сьогодні є дуже багато нарікань на те, що, принаймні, великі міста розвиваються хаотично, або ж – за “клаптиковою” схемою. Містобудівна реформа передбачає, що розробка та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні належить і буде належати виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Вважаю таку норму цілком вірною. Але окремо підкреслю, що її вправне використання буде цілком залежати від рівня свідомості та активності самої громади. Там, де громада матиме вплив на орган місцевого самоврядування, там буде і погоджений з громадянами генеральний план територіальної громади з ознаками комплексного підходу, і детальний план території, і за потребою – історико-архітектурний опорний план.
При цьому держава в особі Міністерства відновлення зберігатиме за собою функції нагляду за всіма учасниками містобудівного процесу, але не контролю за будівництвом конкретного об’єкту. Тоді як органи місцевого самоврядування матимуть змогу звертатися до Міністерства із заявами з приводу імовірних порушень з боку інших суб’єктів містобудування. Отже, за всіма ознаками, це буде регламентована двостороння комунікація, яка виключає, з одного боку, диктат центру, а з іншого – ігнорування позиції місцевої влади.
І, нарешті, ще одна ключова новація. Містобудівна реформа передбачає, що саме органи місцевого здійснюватимуть контроль за об’єктами самочинного будівництва, які будуються без дозвільних документів. Більше того, пошук таких об’єктів постає, як їх прямий обов’язок. І такий пошук відбуватиметься у рамках постійного та безперервного моніторингу забудови громади, який за новим законодавством визначатиметься, як обов’язковий.
В межах невеликого допису важко вказати на всі, в тому числі й – дискусійні, моменти містобудівної реформи. Але в контексті масштабного відновлення України необхідність її проведення, принаймні, не викликає сумніву.