Баскетбол на крові «фото»

Баскетбол на крові

У пору юності я познайомився з одним майбутнім видатним корупціонером. Ми грали в баскетбол, я був на 3-4 роки старше.

Тобто вже навчався в інституті, а майбутній корупціонер закінчував школу.

Високий стрункий хлопчик, добре складений для баскетболу. Досить потужний, щоб боротися, але і досить худий, щоб добре стрибати та бігти. Під визначення “білявий юнак з блакитними очима” він не потрапляв лише трохи. Волосся все ж таки було швидше русявим, а очі – швидше сіро-сталевими.

І щось світле у погляді. Були на Котовського в Одесі звичайні підлітки, які більше підходили до того стереотипу, який приписують середньому мешканцю району. Але майбутній корупціонер був зовсім інший. Гарний, розумний юнак, який може і книжку почитати, і пограти в баскетбол.

Потім ми перетинались все рідше. Він вже вступив до інституту, і розповідав, що трошки працює фотомоделлю. Скромно казав, що потрібна копійка, щоб свою дівчину в кафе зводити.

І трохи здивував мене своїм підходом до своєї першої сесії в інституті. “Ну, за цей іспит – 20 доларів, за цей – 30, а ось тут довелося аж 50, але загалом за все вклався в 200”. Здивували навіть не цифри (які я пам’ятаю приблизно), але сам підхід. Друже, ти ж світла голова, і навіть вступив на спеціальність, за якою збираєшся працювати. Невже так складно вивчити?

Потім наші шляхи якось зовсім розійшлися, а потім я його зустрів вже через 10 років. Ми зустрілися на одній фірмі, він вже був великим діячем, який переходив то до чиновників, то в приватний сектор.

Нерухома маска, стримані манери людини, яка не ризикує говорити необережних слів із мало(давно)знайомими людьми.

Звав його пограти у баскетбол. Сказав, що є гарні місця та команди, він мляво реагував. Насамкінець сказав йому: “Ну, ми тобі передзвонимо”. На що він нервово розсміявся, як людина, яка не любить дзвінків із малознайомих телефонів.

Ми були привітні, але в цілому від того світлого юнака з відкритим (не скажу, палаючим) поглядом не залишилося нічого. Стримані манери великої, впливової та дуже обережної людини.

Потім я зустрічав згадки про нього лише у ЗМІ. Корупція, сумнівні узгодження, великі проекти. Відчувалося, що людина тримається на передньому краї процесів і дуже міцно. Набагато міцніше, ніж хотілося б.

У мене був однокласник, за всіма своїми манерами типовий Дон Барзіні з “Хрещеного батька”. Його батько потім ще працював в антикорупційних органах, і ми часто сміялися з того, які славні хлопці у нас борються з хабарництвом. Так от, однокласник-Барзіні таки пішов працювати в податкову, але потім знайшов професію досить звичайну. Щоправда, він у баскетбол не грав.

Але життя не стоїть на місці, і невдовзі завдяки баскетболу я познайомився з іншим корупціонером.

Ми грали в одному місці, іноді в одній команді, іноді в різних. У нього була винятково егоїстична манера гри. Ну, тобто в нападі, як у колективній дії він взагалі не брав участі. Він просто отримував кілька разів м’яч і непогано атакував. Добре прискорювався, нормально кидав. Але так щоб віддати зворотний пас або почати комбінацію, таких ініціатив ми від нього не бачили.

І ходили якісь чудернацькі чутки, чим саме він займається. І начебто говорили, що він банкір, але ніхто особливо не вірив. Якось він підвозив мене кудись після тренування. На правах безкоштовного пасажира я ставив ввічливі питання про його життя. Він розійшовся – багато машин, багато жінок, багато видів діяльності, життя б’є ключем.

Потім ми довго не бачились. А потім я його побачив у ютьюбі. Він був першим фігурантом сміттєвої люстрації. Правий сектор закинув його у сміттєвий бак за крадіжку щось на зразок півмільйона гривень у переселеного з Донбасу дитячого будинку.

Я дуже замислився. Цікаво, такий ігровий егоїзм, і такий самий громадянський…

Але я його зустрів у дорослому віці, скажімо так, після 30-ти. А яким він був хлопцем? Ігрова манера, втім, може змінюватись. Але я зустрічав егоїстів, які потім стали командними гравцями.

Але щоб навпаки? Ще я зустрічав хлопців, які в одній обстановці грають на команду, а в іншій – лише на себе. Та я й сам граю по-різному. Втім, із віком дедалі більше розумієш цінність захисних дій. Особливо добору. Перехоплення та індивідуальний захист втім теж важливі.

І знаю ще одну людину, яка відрізнялася бездоганною роботою на команду у захисті. Ми йому давали найскладніших нападників, і він стогнав, але тримав. Ми підстраховували звичайно, але більшу частину боротьби він витягував сам.

До речі, і він вже кілька років як чиновник. І, наскільки я знаю, не займається корупцією. Чи пов’язано це з тим, що на паркеті міг поставити інтереси команди вище своїх нагальних інтересів? Хоча, начебто він на тій посаді, на якій вже є ЗП у конверті, але ще тільки ЗП. А от що буде потім…

Звичайно, це невелика вибірка і на ній переконливу базу не збудуєш. Тим не менш, на одному боці океану метелик змахнув крилами, а на іншому з’явилися Patriot та НАБУ. І це якось пов’язано.

Та й баскетбол, як відомо, спорт придуманий штучно у США. Тобто існує, наприклад, футбол, який як народна пісня не має авторства, бо з’явився на світ з товщі народних мас. А є баскетбол, який вигадав конкретний фізрук (Нейсміт) з США.

Все пов’язано, фізрук, баскетбол, США, НАБУ, корупція та Patriot.

Якщо ви граєте баскетбол, знайдіть свою позицію на полі. У баскетболі можливо все. Тут взагалі є “атакуючий захисник”. Закрийте кидаючих гравців супротивника. Розведіть м’яч та доведіть до свого снайпера. Киньте точно у кошик. А якщо хтось дуже багато бере на себе, викликайте НАБУ.