Як я подивився всі фільми, номіновані на “Оскар”

Я людина проста, ніяких спеціальних запитів до кіно у мене немає. Я просто намагаюся подивитися фільми про які шумлять інтелектуали довкола. Іду у фарватері, так би мовити. Так от, не мудруючи лукаво, я дивлюся також фільми та серіали, які зібрали премії Оскара у Каннах та на Еммі.

І цього 2023 я вирішив піти до кінця і подивитися все, що відзначено американською кіноакадемією. Моє схиляння перед авторитетами носить обмежений характер. Я дивлюся фільм перші 15 хвилин, і якщо стрічка мене не захоплює, то я кидаю це заняття.

Колись я обпалив крильця, намагаючись подивитися всі шедеври з номінацій 100 найкращих фільмів 20 століття. Найбільший облом я зазнав на фільмі “Малхолланд Драйв”. Ці дві години знущань над моєю психікою та здоровим глуздом поставили крапку.

Жодних зобов’язань перед світовим кінопроцесом в мене немає. Я просто дивлюся те, що мені подобається і до тих пір, поки воно мені подобається.

Отже, трохи смаківщини, суб’єктивщини та споживацтва до вашої уваги. Почну з кількох фільмів, а там, як піде.

ВАВІЛОН (номінований на три премії, не отримав жодної)

Це той самий маскарад, гротеск і буффонада, які я так люблю. Яскраво, відверто, темпово, соковито, насичено, в міру глибоко, акуратно іронічно.

Герої розставлені, історії розказані, добрі померли, погані вижили, але дорогою всі були щасливі. Начебто всього надміру, але пропорції збережені. Кайф без істерики, але з післясмаком.
Кіноакадемія не дуже високо оцінила картину, але мені зайшло і довго не виходило.

ВСІ СКРІЗЬ І ВІДРАЗУ (11 номінацій, 7 премій)

Двічі починав його дивитися. Перший раз до того, як він був номінований і вдруге (контрольний) вже після того, як він переміг усіх. Вдруге я надивився навіть хвилин 20-25, але в цій каші так і не знайшов нічого, за що могло б зачепитися увага.

Хтось у ФБ написав, що фільм ідеально нагадує їй її панічну атаку. Чи то у мене немає панічних атак, чи то вони в мене якось інакше минають. Можливо, хтось або щось переконає мене в тому, що варто спробувати подужати картину з третього разу, але сумніваюся.

НА ЗАХІДНОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН (9 номінацій, 4 премії)

До кінця додивився, але це максимальний комплімент, на який я здатний щодо цього кіна. Минулого літа мені несподівано зайшли три чи чотири поспіль романи Еріха нашого Марії Ремарка. Його твори якось приміряли мене з реаліями війни. Якщо фільм вийшов у прокат у 2022, його швидше за все знімали в 2021, тобто ще до повномасштабного вторгнення. Тобто фільм потрапив у контекст, хоча його знімали ще до його наступу.

Картина сповнена того нудного та тужливого пацифізму, з яким наші західні партнери реагують на витівки путіна. І схожа на зубний біль, який виникає після новин про те, що Шольц знову не дає Леопарди або F-16. Фільм говорить про те, що війна це погано, але нічого не повідомляє про те, що робити, якщо вона вже розпочалася. Стрічка дуже нагадує заяви про “глибоке занепокоєння”, окремі звіти ОБСЄ та багато Human Rights Watch.

ФАБЕЛЬМАНИ (7 номінацій, 0 премій)

Я ніжно люблю як мінімум три фільми Стівена Спілберга, і тому цю картину, яка, по суті, розповідає про його життя, подивився із задоволенням. Спілберг зворушливо розповів про те, як ще маленьким хлопчиком полюбив знімати кіно, і проніс це кохання через все своє життя.

За бажання, це можна назвати мотивуючим чи життєствердним фільмом. Така собі історія Попелюшки, яка зустріла кіноапарат і попри окремі труднощі танцює з ним довго та щасливо. Всім рекомендую, якщо вас цікавлять мої рекомендації.

На цьому хотів би зупинитися, бо запал трохи вичерпався. У наступній частині, яку я напишу тільки якщо ви перерахуєте на ЗСУ, я розповім ще.

Ще розповім про фільми:

Кит (3 номінації / 2 премії)
Говорять жінки (2/1)
Банші Інішеріна (9/0)
Елвіс (8/0)
Тар (6/0)
Трикутник смутку (3/0)
Жити (2/0)

Моя розповідь буде легкою, приємною, привабливою і життєствердною.