Вже як 12 годин мене буквально вивертає від статті, яку я прочитав на шведському сайті, і я не розумію, як можна спробувати заснути.

У соцмережах, розмовах між друзями, зі старшим поколінням виникає саме зараз багато сварок на тему мови. Це наслідок стресу, який треба кудись подіти, тому в небезпеці зараз наше оточення.

Розумію, всі тупо тролять країну 404 через «бойових націоналістичних кажанів України», але, кому цікаво, трохи матчастини, може стане вам у нагоді.

Знакомый аргумент, правда? Можно сказать, что это одно из «стандартных блюд», чуть не ежедневно подаваемых кремлевской пропагандой. Но, даже при самом поверхностном анализе, этот аргумент оказывается просто пустышкой.

Сегодня у Пуйла была бункерная сходка. Собрал весь «цвет» России. Еще месяц назад нас бы это напугало. Но сегодня нам на это наплевать.

Мариуполь. Украинский город с населением около полумиллиона. Пряча детей в подвалах драматического театра, люди в отчаянии писали на асфальте огромными буквами «дети».

Про всяк випадок попереджаю - цей текст не черговий набір голосінь на тему: «Коли ж вони прилетять і нас захистять»? І навіть близько не про те, чи треба Україні інтегруватися до Північноатлантичного альянсу. А про те, що ніякого «Агресивного блоку НАТО» не існує.

Путін енд Ко зараз висувають ультиматуми.

Кто не знаком с этим «тривиальным, но сильным», по определению автора, выражением из «Белой гвардии»? Его частенько употребляют ворчащие на общую неустроенность жизни представители интеллигенции.

Багато людей сподіваються, що війна скоро закінчиться. Хтось вважає, що війна буде довгою. Я прихильник середньострокового варіанту.