Берлінська стіна не впала за 3 місяці. Вона впала за 40 років…

Путін і Росія ставили собі на меті:

1. Окупацію України за три дні, встановлення тут окупаційного маріонеткового режиму.

2. Повну демілітаризацію України, максимальне приниження роззброєної, беззахисної нації.

3. Остаточне вирішення українського питання. Винищення українського народу. Крапка.

То де це все?
А цього всього немає.
Бо Путін відгріб.

Так, ціною 400 життів українських дітей, ціною Маріуполя, ціною Ірпіня, Чернігова, Харкова, Сум, ціною життів воїнів ЗСУ, що полягли за вільну Україну.
І саме тому, що “це все” не сталося , саме у цьому і є вищий сенс війни.
Не ми цю війну почали, але ми її зупиняємо!

Отже, ми капітулювали?
Щось з вищеперерахованих забаганок путіна в результаті переговорів досягнуто?
Десь ми здали??
Десь перетнули червоні лінії?
Ми роззброюємося? Чи союзники зменшують санкції? Припиняють власні програми щодо повної відмови від російського експорту? Припиняють надавати нам зброю?

Ні, ні і ще раз ні!
Навпаки, все для повного і безповоротного потрапляння росії в ад тільки починається.
То де зрада???

Зрада в тому, що рожеві поні з продавлених диванів ще не взяли Москву?
Ау, отямтеся, прийдіть у себе!!
Вже три тижні як “суди” по “денацифікації” мали б бути по всім нам.
Вже показово маніпулятивно “судити” нас мали би за “націоналізм”, московська сука з СК мала би в Києві і Одесі, у Львові та Харкові оголошувати “вироки” у справах “неблагонадьожних елементів”.
По ТВ, Скабєєва і Соловйов зі студії з Києва мали би у новинах ці “вироки” висвітлювати, а Сімонян мала би на посаді гуманітарного віце-прем’єра в Уряді Мураєва/Януковича/Медведчука курувати зміст шкільних підручників “бєз гларіфікації бандеравцев”.

Ми вже мали би декілька тижнів жити по передовицям газети “Правда” 1937 року.
І парад, для якого вони склад парадної форми в Ірпині тримали, вже мав би бути проведений.
Переможний для них, і парад ганьби української державності – для нас.
Але цього всього не сталося.

Україна вистояла. І стоїть. І диктує свої умови.
І росії, і Світу!!

Саме від розуміння цього у російському суспільстві, що бажає знищити Україну – прямо зараз суцільна зрада від самого факту переговорів. Зайдіть у їх пабліки, оцініть колективне несвідоме рф. Їх розриває, бомбить..

Від Красовського до Гіркіна, від одеського вилупка Дімітрієва до сєпарського “воїна” Ходаковського.
Вони в паніці. У них зрадюща зрада, деморалізація і вимоги скинути Путіна.
Тому що вони розуміють, що час працює не на них, а на нас!
Це ж очевидні речі!

То може, включити розум?
Бути хитрішими? Бути прагматичнішими?
Дочекатися, поки Росію знищать санкції?Дочекатися, поки західні партнери диверсифікують постачання енергоресурсів?

А ми З ДОПОМОГОЮ КРАЇН НАТО відновимо ЗСУ і збудуємо нормальні ПВО/ПРО?
І не буде так, щоби однієї ракетою – і як в Охтирці, Мерефі, Яворові, Миколаєві, Тучині, Подільську, в Миколаєві по ОДА, та інших випадках, коли однією ракетою і десятки загиблих військових, еліти країни!

Та що там ПВО!

Може ми використаємо цей час хоча би для початку повної реальної мілітаризації країни, і хоча би з організації навчання і стрільбищ для теробророни і добробатів тероборони?
Може хоча би під кожною частиною збудуємо бомбосховища? Реальні? Якіх немає.
І продумаємо, забезпечимо реалізацію відпрацьованих механізмів дислокації і логістики складу ЗСУ, для постійної можливості миттєвої мобілізації у разі неминучого продовження війни через пару років.

А не так щоби одна ракета – і сто військових у казармі на той Світ?!
Може таки забезпечимо усіх в ЗСУ і Теробороні броніками? А не як зараз, голі босі і одна зброя на 4-х?
Ну, для старту?
А потім вже “брати Москву”?

Очевидно, що у короткостроковій перспективі у України немає шансів остаточно знищити постійну загрозу нашій незалежності і свободі – росію.
Якби вони були би, ми ж, для початку, хоча би повернули Херсон і деблокували Маріуполь, хіба не так?
То чого ми це не зробимо?
Може, щось таки заважає, об’єктивно?
Нє?

А от у довгостроковій перспективі, при підтримці цивілізованого світу, який вже не має жодних ілюзій щодо Мордору – шлях остаточно вирішити безпекові питання є.
Так, шлях довгий. Але це реальний шлях!
Реальний, а не фантазії диванних батальнно- тактичних груп щодо “прапору України над Кремлем”.

Він таки буде!
Але не завтра. А внаслідок тяжкої кропіткої ступінчастої роботи в усіх сферах, не тільки у військовій, але і у соціальній, економічній, по комплексній ліквідації загроз для України.

Берлінська стіна не впала за 3 місяці. Вона впала за 40 років…
Так, Путін і ко триста тисяч раз спробує цьому шляху завадити. Розсварити нас с Європою, Європу зі Штатами, змістити у США президента, звинуватити Україну в усіх смертних гріхах.
Будуть провокації, маніпуляції, вкиди, теракти, буде задіяний увесь ниций, підлий, падальский арсенал кадебістів.

Але у підсумку ми вже одно переможемо!
То ж не будьте інфантильними, вмикайте раціо, вимикайте емоціо, налаштовуйтесь на довгострокову, тяжку, не просту боротьбу і Перемогу!