На календарі - XXI століття, але Україні доводиться боротися зі справжнім середньовічним варварством. І це, на жаль, не фігура мови та не гіпербола.

Вже як 12 годин мене буквально вивертає від статті, яку я прочитав на шведському сайті, і я не розумію, як можна спробувати заснути.

У соцмережах, розмовах між друзями, зі старшим поколінням виникає саме зараз багато сварок на тему мови. Це наслідок стресу, який треба кудись подіти, тому в небезпеці зараз наше оточення.

Розумію, всі тупо тролять країну 404 через «бойових націоналістичних кажанів України», але, кому цікаво, трохи матчастини, може стане вам у нагоді.

Знакомый аргумент, правда? Можно сказать, что это одно из «стандартных блюд», чуть не ежедневно подаваемых кремлевской пропагандой. Но, даже при самом поверхностном анализе, этот аргумент оказывается просто пустышкой.

Сегодня у Пуйла была бункерная сходка. Собрал весь «цвет» России. Еще месяц назад нас бы это напугало. Но сегодня нам на это наплевать.

Мариуполь. Украинский город с населением около полумиллиона. Пряча детей в подвалах драматического театра, люди в отчаянии писали на асфальте огромными буквами «дети».

Про всяк випадок попереджаю - цей текст не черговий набір голосінь на тему: «Коли ж вони прилетять і нас захистять»? І навіть близько не про те, чи треба Україні інтегруватися до Північноатлантичного альянсу. А про те, що ніякого «Агресивного блоку НАТО» не існує.

Путін енд Ко зараз висувають ультиматуми.

Кто не знаком с этим «тривиальным, но сильным», по определению автора, выражением из «Белой гвардии»? Его частенько употребляют ворчащие на общую неустроенность жизни представители интеллигенции.