Куди зник агресивний блок НАТО

Дозволю собі маленький відступ. Я народився за радянських часів. І про “Агресивний блок НАТО” по телевізору чув щодня. Буквально кожен – не виключаючи вихідних. Правда великим прихильником телевізора я не був, віддаючи перевагу бібліотекам. На жаль, і там від “Агресивного блоку НАТО” не було порятунку. Його можна було знайти практично у будь-якому періодичному виданні. Навіть у науково-популярних, таких як “Вокруг света”, “Наука и Жизнь” і “Техника-молодежи”. Само собою він не сходив зі сторінок інформаційно-політичних газет і журналів і сатиричних – на зразок “Крокодила”.

Що ж являв собою “Агресивний блок НАТО”? Він був “озброєним авангардом реваншистів і паліїв війни, прагнучих підпорядкувати імперіалістам і капіталістам країни, що вибрали шлях світу і прогресу”. Головним ворогом “Агресивного блоку НАТО” само собою був центр і світоч прогресивного людства – Радянський Союз.

Так от, з розпадом Варшавського договору і СРСР несподівано з’ясувалося, що ніякого “Агресивного блоку НАТО” не існує. А є просто НАТО. Без всякого “агресивний блок”. Інакше, як ще пояснити той факт, що країни колишнього СРСР, що перебували в політико-економічному хаосі, не були негайно окуповані, а їх жителі не передані в якості рабів горезвісним імперіалістам і капіталістам?

На жаль, страшилки про “Агресивний блок НАТО” недовго залишалися історичним пам’ятником радянської пропаганди. Двох десятків років не пройшло, як вони знову повернулися на екрани телевізорів і сторінки періодики. Переважно у РФ.

З’ясувалося, що “Агресивний блок НАТО” обіцяв особисто Горбачову, що не “розширюватиметься на схід”, але обдурив, поглинув усі країни колишнього Варшавського договору, а разом з ними Естонію, Латвію, Литву. Мало того, “Агресивний блок НАТО” вже почав захоплення Грузії й України, та і самій Росії, де руками чеченських терористів, олігархів і продажних журналістів руйнував державу. Така ось підступність. На щастя, знайшовся Мудрий Національний Лідер, який і чеченців замирив, і олігархів до порядку призвав і продажних журналістів приструнив. А потім почав “превентивно захищатися, з метою ліквідації загрози на межах”. Спочатку превентивно захистився від Грузії, відірвавши від неї Південну Осетію і Абхазію. Потім почав превентивно захищатися від України…

За вісім років превентивного захисту росіяни “врятували” Крим, Донецьк і Луганськ, а тепер вирішили “денацифікувати й демілітаризувати” усю країну разом. В першу чергу для того, щоб “агресивний блок НАТО” не перетворив Україну на “загрозливій безпеці Росії арсенал наступальних озброєнь”.

Але щось пішло не так. Плани за три-чотири дні, максимум тиждень “денацифікувати і демілітаризувати” розбилися об мужність і майстерність захисників України. Російська військова машина щільно зав’язнула в Україні. Ідеальний момент для “Агресивного блоку НАТО” проявити свою суть. Здавалося б, коли ще, як не зараз, коли кращі підрозділи “воїнів-визволителів” б’ються лобами в оборону Києва і Харкова, Сум і Чернігова, Маріуполя і Миколаєва, впасти на Росію усією своєю військовою силою. Якщо не вторгаючись на територію самої Росії, то відправивши “озброєних до зубів головорізів Пентагону” воювати з росіянами на українській землі.

Але ні. “Агресивний блок НАТО” обмежився передачею Україні оборонної піхотної зброї і різноманітного спорядження, причому не від імені НАТО, а від імені окремих країн. На додаток, як з’ясувалося НАТО не готово надати Україні навіть старі літаки радянського виробництва. Не кажучи вже про Ф- 35, “Рафалі” і “Тайфуни”. Замість цього вище керівництво НАТО, з першого дня війни, як мантру повторює слова про своє небажання вступати в прямий конфлікт з Росією. При цьому воно поспіхом приймає рішення, спрямовані на зміцнення оборони – в першу чергу за рахунок розміщення додаткових систем ППО.

Знову, як і три десятки років тому, з’ясувалося, що ніякого “Агресивного блоку НАТО” не існує. Є оборонний союз, в який одні країни вступили для того, щоб скоротити військові витрати, а інші… Інші тому, що їм судилося жити поряд з “миролюбним сусідом”.