«Так» культурній блокаді росії
Продовжу тему, яку поспіхом зачепів у своєму попередньому тексті. А саме, спробую пояснити, навіщо потрібно позбавити російське населення офіційного доступу до більшості світового культурного продукту. Не важливо, це казки, філософськи романи, авторське кіно чи популярний серіал.
Багато хто недооцінює цей вид санкцій. Навіть є антірашисти, які голосно виступають проти них. Я вже наводив приклад Григорія Чхартишвілі (Бориса Акуніна). Ще раз дозволю собі ознайомити вас з його словами: «Я категорически не поддерживаю инициативу бойкота российского книжного рынка, запущенную Стивеном Кингом и подхваченную другими авторами. Точно так же я считаю ошибкой решение Netflix и некоторых других мейджоров культурной сферы уйти из России. Подобные шаги только укрепляют путинскую диктатуру, работают на ее пропаганду, создающую у россиян ощущение, что весь мир против них».
На жаль, серед інтелектуалів, у тому числі українців, такий погляд має своїх симпатиків. І буде дуже погано, якщо авторитет відомих культурних діячів дозволить послабити культурні санкції проти рф. І ось чому.
Перше і найочевидніше. Податки. Сучасна культура — це бізнес. Продукція лідерів світової культури дозволяє заробляти профільному російському бізнесу і поповнювати своїми податками військовий бюджет. Культурна ізоляція, це ще один удар по російській економіці. Якщо вона доведе до розорення російських видавництв, кінотеатри, концертні зали та профільні магазини, це стане ще одним, хоч і невеликим кроком до поразки режиму путіна.
Друге. Формування чорного ринку. Відсутність можливості купити щось легально, за наявності попиту, сприяє розвитку контрабанди та тіньової торгівлі. Особливо, якщо путін та його подільники зуміють опустити залізну завісу в інтернеті. У розвитку культурного чорного ринку росії цивілізований світ повинен прийняти саму активну участь. Позбавивши російський бізнес можливості офіційно заробляти на культурі, треба масово поставляти культурну продукцію на російський чорний ринок. Чому це шкідливо для будь-якої національної економіки, пояснювати не треба. Особливо, коли мова йде про й без того уражену іржею корупції державну машину рф. Чим більша частка економіки росії буде у тіні, тім скоріше вона остаточно розвалитися, поховавши під уламками zигізм та рашизм.
Трете. Андеграунд. Як і у радянські часи, чи не головним споживачем контрабандної культури стане молодь. Краща молодь. У тому числі з сімей панівної еліти. Заборонений плід вабить… Треба привчати молодь рф до того, що справжній культурний продукт можна отримати тільки всупереч державі, створюючи з них, таким чином, ворогів системи. Від підпільного споживання неофіційної культури один крок до виробництва свого антірашистського культурного продукту. Молодь знов сформує потужне культурне підпілля. А ця форма боротьби для диктаторських режимів одна з найбезпечніших. У Кремлі озирнутися не встигнуть, як справжніми авторитетами молоді стануть творці “самвидаву” та записаних на нелегальних студіях пісень. А там, де є культурне підпілля, неминуче з’являється підпілля політичне. Особливо це стосується національних регіонів.
Зрозуміло, що культурна ізоляція, як і інші види санкцій — довготривала зброя. І всі ми мріємо про швидкий крах путінського режиму і, як наслідок, розпад рф. Але сподіватися потрібно на краще, а готуватися до усіх можливих сценаріїв. У тому числі й до довгострокового протистояння – на роки. І в такому протистоянні не можна нехтувати ніякою зброєю. У тому числі й культурною.