Самоідентифікації «фото»

Самоідентифікації

Я майже нічого не розповідаю Лізі про війну, щоб зайвий раз не травмувати. Але й нічого не забороняю, думку про війну та й взагалі про світ вона складає сама, якщо виникає якесь питання, то розказую просто свою думку. Але як правило вона сама про все читає.
В цілому війна дуже тригерна тема для неї, бо друзі, за яких хвилюється, бо гинуть люди, батько, море, рідна Одеса і таке інше.

Про мовне питання ми особливо не говорили теж, російська в неї рідна, вдома говоримо російською, а взагалі я останнім часом вже нарешті почала автоматично переключатися на українську при розмові з українцями.

І ось сьогодні, повертаємося додому, я за кермом, Ліза відволвклась на мить від “роблокс” і раптом:
– Мам, а давай будемо розмовляти українською.
– Давай! А чому ти так вирішила? Цікаво, як ти прийшла до цього?
– Ну та все просто, тому що янсур хоче щоб української не було, тож ми маємо розмовляти! Ну і бо я українка!

Чи не вперше наголос на самоідентифікації. І тут ми передаємо привіт Путіну, потворо, в дитини по батьківській лінії російське походження, про яке завдяки тобі вона й згадувати тепер не хоче а тепер ще й свідомо переходить на українську.

Коротше цілий день ми розмовляли з нею українською, якісь слова трохи забувала, перепитувала. Якісь говорила настільки кумедно -літературно як от “гаразд” та “авжеж”.

Потім розказувала як сиділа в чатику російських підлітків і вдавала з себе росіянку, та топила там “За мир”і “нет войне”))
І казала в звуковому чаті “паланіца”, щоб було правдоподібно)))
Лізобот)))
Ось тільки як бути з хештегом #Лизеныш поки шо незрозуміло. Там же купа спогадів. Перейменувати?