Психологічна підтримка «фото»

Психологічна підтримка

Вийшла від дитячого психіатра нещодавно в такому захваті і з купою полегшення, бо отримала массу психологічної підтримки і трохи надії, що не все втрачено у моєї вихованиці.
Психіаторка – молода жінка з Японіі.
Форма власності клініки – державна. Але високоякісна підтримка і психотерапія можлива, виявляється, і доступна всім дітям.
І дуже тепле відношення, слова підтримки, які так багато значать не тільки для дитини, але й для мене. На прощання ми потисли один одного руки і потім вона мене обійняла, кажучи при цьому наскільки я терпляча і як вона розчулена моїм терпінням і ставленням до не рідної дитини і т.д. Саме ці слова яких мені так не хватало, бо іноді ти думаєш про себе, що може я даю недостатньо? Може я щось роблю неправильно?

Думаю якби у нас було таке ставлення до пацієнтів, то люди не боялись би звертатися з розладами, бо як можна боротися з психофобією в суспільстві, коли часто густо психофобні саме лікарі?

Згадую як психіатрична лікарня в українських притулках була в якості залякування дітей, як діти боялися йти до психолога, тому що боялись направлення до психіатра і дивлюсь як моя дівчинка в свої 17 сама охоче біжить до улюбленої психіаторки.

Згадую, як побиту охоронцями дитину ховали від нас в психлікарні, щоб вона не могла дати показання проти поліцейського та адміністрації притулку…Як дитину з ПТСР просто качали психотропами і нічого більше.

А сьогодні була в її школі і знову купа вражень і порівнянь на жаль, знову не на нашу користь.
Вражена, як педагог, не дивлячись на складну поведінку, горою стоїть за дитину і створює всі умови для навчання. Згадую, як в одеських школах позбавлялися дітей з притулків, які неправильно себе поводять та погано вчаться.

Я ходила тут на документальні фільми про Швецію і про те, як вона стала такою як зараз. Я розумію, що в них теж є свої помилки Я розумію, що Швеція була такою не завжди. А також, що люди тут не пережили такого досвіду війни, але все таки – вони були першою країною в Європі, яка поклала край насильству над дітьми на законодавчому рівні.

І мені здається, що це теж дуже серйозний чинник для формування здорового суспільства, бо декілька поколінь виросло без насильства.

Скільки часу нам йти до такого рівня? Сумно…
Але на відміну від Швеції 80-х років, у нас є в кого вчитися.