> війна, війна в Україні > Останні кілька днів потребують опису ненормальності, яка стає нормою під час війни 
Останні кілька днів потребують опису ненормальності, яка стає нормою під час війни
Ледь просинаєшся від будильника, бо цілу ніч будили сирени. На звук розрізняєш і виходи і прильоти, і в скількох кілометрах від тебе. По напрямку прожекторів з вікна розумієш - дрони летять не над київським морем, а над нашими хатами. І думаєш - вполюють тебе чи не тебе. Ти вдома і наче «вдоміку». До нестями страшно і ти розумієш, що страх має специфічний запах і липкий неприємний шлейф.
Ніч пройшла. Поки машинка робить каву – чуєш спів пташок за вікном. По відміні тривоги везеш дитину в школу. Їдеш в заторах, бо усім треба. Запізнюєшся. Дитина у школі – робиш каву в офісі. Красивий вид на Золоті Ворота. Знаходиш час помилуватись.
Кілька тривог за день, навіть не спускаєшся нікуди. Забираєш зі школи дитину. Слухаєш скільки разів вони спускались у підвал, де є повноцінні класи і які квести цього разу придумали вчителі.
По дорозі додому музику в CarPlay перериває повітряна тривога з телефона. Ти посеред якоїсь пробки. Заспокоюєш дитину, що все буде добре. Оним оком на дорогу – другим у чати – де саме і що летить. Бачу – летить якраз над нашим домом, от і київське море, от і наша ГЕС. Розумію, що їду назустріч сраному дрону, але душа хоче свята і тут питання – ризикнути і заїхати в Le Silpo, бо там вибір вина кращий ніж потім у місцевих маркетах. Ризикуєш. Дрон пролітає десь над тобою. Береш все на смачну вечерю. Тривога. На касі у продавчині навіть брова не сіпнеться.
Спішиш. Темно. На ГЕС жмеш педаль на максимум, бо ж вже сюди прилітало. Збоку бачиш ці прожектори, які шукають блядські дрони. Уявіть, у нас міст не зробили ще з підриву у лютому 2022-го. Ти стоїш у цій довбаній пробці на пантон, десь над тобою летять дрони, наше ППО шукає де воно летить. Ти переїжджаєш воду.
Заїжджаєш на свою глуху вулицю. Бездомна кицька біжить поперед машини. На подвірʼї зустрічає Сірко, який скучав. Заходиш, Боже, є світло. Клас. Робиш вечерю, закидаєш прання. Відкриваєш вино. Дякую за день. По чатах бачиш – збили. Фух. Ура. Чірз. Можна ще й в сушку прання закинути.
Серіал перед сном. Головне щоб вночі знову не блокбастер за вікном. Отак і стоїмо.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.
