Яким має бути новий флот України? “Веспа”, “Каракал” та інші

У попередніх текстах ми “намріяли” українським ВМФ від чотирьох до восьми норвезьких ракетних катерів-невидимок прибережного та річкового базування, від чотирьох до восьми британських малих ракетних корветів, та від двох до восьми німецьких та/або південнокорейських субмарин.

Але виникає резонне питання: «Невже наші корабели мають пасивно спостерігати за тим, як іноземці кують морський щит та меч України?» Зрозуміло, що ні. Але для того, щоб зрозуміти, чим завантажити українські корабельні, треба одразу визнати сумний факт – про довгострокові великі проєкти можна забути. У цьому, до речі, перевага замовлень в іноземців. Їхні корабельні – у безпеці. Наші, з початком чергової війни, будуть під ударом. Тому українські корабельні мають насамперед зосередитися на: 1) Модернізації та ремонті наявних кораблів; 2) Побудові кораблів, робота над якими займає не більше як рік.

А тепер зробимо невеликий відступ та подивимося на поточний стан українського флоту. Про головний недолік наявних кораблів ми вже говорили – це не ударні кораблі. Переважна більшість з них підходять для патрулювання, але не для бою і дуже обмежено можуть бути використані для боротьби з повітряними цілями.

Автор цих рядків пам’ятає, яке, скажімо так, здивування він відчув, коли знайомлячись з описом одного з проєктів, за яким будувалися кораблі для ВМС, побачив уточнення, що вони не призначені для боротьби з іншими кораблями… Між тим справа була вже після окупації Криму!

Для нашої ситуації добре підходить фраза: “Ми не настільки заможні, щоб купувати дешеві речі”. Так, флот багатої країни може дозволити собі вузьку спеціалізацію, будуючи для патрульної служби мирного часу швидкохідні кораблі, озброєні артилерією та кулеметами. Але для нас це неприпустима розкіш. Правилом має стати наступний принцип: “Кожен військовий корабель України має бути озброєний настільки сильно, наскільки це дозволяє його конструкція. Кожен з них повинен мати можливість завдавати шкоди однокласникам, кораблям вищого класу, захищатися від ударів з повітря та, по можливості, захищати інші об’єкти”.

Озброювати слід все – аж до буксирів. Ілюзія про те, що наявність зброї робить їх мішенню для супротивника, російський флот розвіяв повністю. Моряки росії поводяться як пірати в гіршому сенсі цього поняття, атакуючи все без розбору. Як і вся банда мародерів і терористів, яка називає себе армією росії. А отже, реагувати ми повинні відповідно. Усі українські військові кораблі мають нести ракетну зброю. Якщо їх конструкція та/або призначення виключає встановлення ПКР, оборонні ракетні системи повинні бути встановлені ОБОВ’ЯЗКОВО. Без варіантів. Без виключень.

Про всяк випадок уточнимо. У нас оборонні ракети зазвичай називають зенітними. Однак це не зовсім точно. Сучасні ЗРК ближньої та середньої дальності цілком годяться для ведення вогню не тільки по повітряних, а й по морських та наземних цілях. Звичайно, слід враховувати, що їхня руйнівна міць і дальність польоту нижча, ніж у ПКР, але завдати ними серйозних пошкоджень навіть великому кораблю цілком можливо. У будь-якому разі їх наявність змусить супротивника десять разів подумати, перш ніж наважитися наблизитися до наших кораблів на дистанцію до 7 км.

Про які системи, власне, йдеться? Насамперед це вже знайомі нашій армії британські Starstreak та французькі Mistral. І перші й другі розроблялися з урахуванням інтересів флоту. Starstreak можуть монтуватися у вигляді установок з 3, 6 і 24 ракетами. Для других розроблені установки на 2, 4 та 6 ракет. Крім цього, є варіант комбінованого модуля з малокаліберною гарматою і трьома ракетами. Різноманітність варіантів згаданих систем дозволяє озброювати ними практично будь-який корабель – навіть найменший.

Задля справедливості варто згадати в цьому списку вітчизняну розробку «Арбалет-К». Питання в тому, чи можна розраховувати на її стабільне постачання.

Що стосується більш складних ЗРК, то тут у першу чергу хотілося б згадати американо-німецьку RIM (вона ж RAM, скорочення від Rolling Airframe Missile), яка може використовуватися як у палубних установках з рухомим корпусом на 11 та 21 ракету, чи в модулях з п’яти шахт вертикального старту. Ефективна дальність польоту цих ракет – 10 км.
Її прямий конкурент – французька VL MICA. Стандартне встановлення цих ракет складається з чотирьох контейнерів, які можна заховати під палубу. Дальність польоту VL MICA – 20 км, але ефективна дальність оцінюється в ті ж 10 км, що і RIM.

Зрозуміло, можна підібрати ще приклади сучасних оборонних ракет, які можна використовувати на кораблях українських ВМС. Але наше завдання не енциклопедію написати, а продемонструвати, що можливостей озброєння та переозброєння ракетами безліч і знайти відповідний варіант можна для будь-якого корабля.

Гарний вібір є й ПКР. Норвезькі NSM, французькі Exocet, американські Harpoon та вітчизняні «Нептуни» – не розбираючи якості кожної з цих ракет, зазначимо, що можна підібрати варіанти з кількістю установок від буквально однієї-двох ракет до формально нескінченної кількості, з дальністю стрільби від 70 до 200 (і більше) кілометрів залежно від модифікації, з палубними та підпалубними варіантами запуску. Всі ці ракети близькі за габаритами й запланувавши розміщення на кораблі одного типу можна мати на увазі його заміну іншим.

Виходячи з вищесказаного вже зараз необхідно розпочати процес аналізу стану наявних у розпорядженні ВМС кораблів, для того, щоб скласти план їх ремонту та модернізації. При цьому слід враховувати чинник часу. Капітальний ремонт на кілька років – не те, чим повинні займатися наші корабели. Те, що може бути відремонтовано та переозброєно швидко – ласкаво просимо до корабельні. Інші… Скажімо прямо – кораблі, які потребують капітального ремонту навряд чи колись повернутися до складу ВМС як повноцінні бойові одиниці.

Замість довгого капремонту старих кораблів, наші корабельні мають будувати нові бойові одиниці – за вітчизняними проєктами, доопрацьованими з урахуванням вище сказаного. Тим самим вбиваються відразу три зайці: флот отримує додаткові кораблі, кораблебудівники набувають досвіду, корабельні заробляють гроші та зберігають досвідчені кадри.

Зрозуміло, для цього завдання фактор часу так само важливий, як і при ремонті, тому в найближчі роки варто забути про будівництво чогось більшого за 800 тонн водотоннажністю. Катери та малі корвети – ось чим можуть поповнити флот вітчизняні корабели.

Почнемо з останніх. Чи мають українські корабельні, що запропонувати ВМС у підкласі «малий ракетний корвет»? Так. Це проєкт «Веспа» «Кузні на Рибальському», що ґрунтується на експортному проєкті «Лань» миколаївського ДПЦК, розробленому для ВМС В’єтнаму.

Цей корабель близький за характеристиками до версії британських «Протекторів», про яку ми писали в попередній статті: Довжина – 64,5 м, повна водотоннажність – 640 тонн, швидкість – 40 вузлів, автономність – 10 діб, озброєння: 2х4 ПКР «Нептун», 1х4 ЗРК «Арбалет-К», 1 76-мм та 2 30-мм автоматичні гармати, 2 великокаліберні кулемети.

Фішка проєкту – високий ступінь локалізації, у тому числі й озброєння, що завантажує роботою не тільки корабельню, а й інші вітчизняні підприємства ВПК. Це й не дивно. «Лань» та «Веспа» прямі нащадки радянських «Молній». На думку автора статті, головним недоліком цього корабля є надмірно сильна артилерія. Як мінімум одну з 30-мм установок варто замінити ще одним ЗРК. А то й обидві. Або, скажімо, можна вивчити питання заміни двох малокаліберних гармат підпалубним модулем VL MICA на чотири ракети. Крім того, не дуже зрозуміло, навіщо малому корвету 76-мм гармата? Для боротьби із ким? Проти бойових кораблів потрібні передусім ракети. Для боротьби з порушниками та стрілянини по повітряних цілях вистачить гармати меншого калібру.

Втім, це є деталі. Головне, щоб корабели «Кузні» дали чітку відповідь на два питання. Чи можуть вони забезпечити модульність озброєння, з можливістю швидкої заміни іншими типами, зокрема імпортними? Чи беруться вони збудувати такий корабель максимум за рік? Якщо так, то вперед. Рік миру – плюс ударний малий корвет від «Кузні» у складі ВМС. Два роки – два корвети. І так далі.

Це не єдиний варіант вітчизняного малого корвета. Було б дивно, якби миколаївці не розробили власних варіантів на базі «Лані». У мережі можна зустріти близькі до характеристик «Веспи» проєкти ДПЦК під шифрами «Каракал», «Мусон» та «Гроза». Якщо миколаївські корабели готові будувати якийсь із них на згаданих вище умовах – вони мають отримати держзамовлення.

Крім малих ракетних корветів, варто задуматися над розвитком програми вітчизняних катерів прибережного і річкового базування. За основу його варто вибрати миколаївський проєкт і PEARL-FAC. Цей корабель довжиною всього 49 метрів з повною водотоннажністю 340 тонн несе відразу 4 ПКР та малокаліберну гармату. При запасі ходу 2000 миль та автономності 10 діб він буквально проситься на роль недорогого засобу швидкого насичення вітчизняних ВМС ударними кораблями. Зважаючи на те, що ДПЦК заявив, що «склад озброєння та оснащення може змінюватися відповідно до вимог замовника» проєкт вже виконаний за модульною схемою і легко прийме імпортну зброю за нестачі вітчизняної. Два його недоліки – порівняно невелика (28 вузлів) максимальна швидкість та відсутність у проєкті оборонних ракет. З першим доведеться змиритись. Це не корабель довгого бою у відкритому морі, а для тактики «вискочив-вдарив-утік-сховався» йому швидкості вистачить. Що стосується зенітного озброєння, то при першому погляді видно, що його можна розмістити на даху надбудови. Крім того, замість звичайної вежі на носі цілком можна встановити французький модуль з 25-мм гарматою і трьома ракетами Mistral. Або взагалі замінити її на відповідну за габаритами систему оборонних ракет, повністю відмовившись від артилерії на користь великокаліберних кулеметів.

Закінчимо ж огляд одним із найсуперечніших вітчизняних проєктів – «Гюрза». У своєму нинішньому варіанті проєкт 58155 «Гюрза-М» – річковий бронекатер завдовжки 23 метри та водотоннажністю 54 тонни.Озброєння – 2 модулі КАУ-30М (30-мм гармата, 7,62-мм кулемет, 2 ПТРК «Бар’єр», 30-мм гранатомет). Практика показала – у морі цим катерам робити нічого. Погана мореплавність і відсутність зброї, здатної завдати серйозних проблем ворожим кораблям, диктує очевидне рішення – припинити їх використання у прибережній морській зоні. На річках завдяки своєму озброєнню вони й справді могли б принести чимало користі, завдаючи ударів по бронетехніці та живій силі, зриваючи спроби противника переправитися та прикриваючи свої війська. Але для того, щоб вони перетворилися на реальну силу, катери «Гюрза» мають випускатися десятками. І, при цьому, пройти модернізацію, головною складовою якої має стати заміна одного із бойових модулів ЗРК.

Зрозуміло, ідея замовлення вітчизняним та іноземним постачальникам кораблів за декількома різними, але близькими за характеристиками проєктами, вразлива для критики. Розумним рішенням виглядає порівняння різних проєктів та замовлення кращого з них. Але ми опинилися у ситуації, коли боєздатний ударний флот нам був потрібен учора. Ключове слово у будівництві нового українського флоту: «швидко». Якщо ми перетворимо створення ударного флоту на довгобуд, ми знов залишимося без кораблів. Так, є ризик, що українські моряки отримають не найкращі кораблі у своєму класі. Але вони в нас будуть. Не пам’ятаю хто з британських адміралів, цілком можливо Фішер, з приводу покупки Японією в ході російсько-японської війни не найвидатніших за своїми якостями італійських крейсерів, покликаних замінити пару загиблих броненосців, зауважив, що краще два посередні кораблі у складі флоту, ніж два ідеальний на папері.

Зрозуміло, швидке створення ударного флоту вимагатиме солідних вкладень. І одним із наслідків швидкості стануть помилки та перевитрата коштів. Але нагадаємо, що ми не знаємо, скільки часу нам відведе історія на перепочинок перед наступною війною. Використовувати паузу потрібно максимально. Флоту потрібно багато кораблів. Це головне. Якщо заради цього доведеться переплачувати… Краще витратити мільярди на свою зброю, аніж втратити їх від ударів ворога. Українські адмірали повинні мати можливість проводити операції в морі ризикуючи кораблями. А для цього ще раз повторимо кораблів потрібно багато. З запасом. І так, це напевно означатиме, що кораблі та їхні екіпажі будуть гинути у бою. До цього, створюючи ударний флот, також треба бути психологічно готовими. Новому українському флоту знадобиться нова ідеологія. Але про це ми поговоримо у наступній статті.