Одеса після Труханова: кінець епохи і складний старт 2026 року (відео)

Одеса зустрічає 2026 рік у принципово новій політичній реальності. Усунення Геннадія Труханова з посади, створення міської військової адміністрації та фактичне перезавантаження системи управління містом стали підсумком процесів, які визрівали не один рік. За словами Анатолія Бойка, формальний привід для відсторонення мера був лише зручним моментом для ухвалення давно підготовленого політичного рішення.

Він нагадує, що в Україні завжди існувала негласна традиція: кожен президент прагнув мати «свого» мера Одеси. До цього додається системний конфлікт між міською владою та обласним керівництвом. Одеса економічно самодостатня і співмірна з усією областю, а це неминуче створює напруження між місцевими елітами та представниками виконавчої влади.

На цьому тлі особисті риси та політична біографія Геннадія Труханова лише посилили конфлікт. За словами Бойка, йому було складно вибудовувати робочі відносини з будь-якими керівниками області, і в певний момент це протистояння стало критичним. Паралельно діяла і загальнонаціональна тенденція — намагання Офісу президента підпорядкувати собі великі обласні центри з прицілом на майбутні вибори. За останні роки мери приблизно десяти обласних центрів у різний спосіб втратили свої посади. Тож історія з Одесою стала частиною ширшого процесу. 

Бойко переконаний: рішення про усунення Труханова було політичним, а до введення військової адміністрації готувалися заздалегідь. Ще навесні в місті говорили про такий сценарій, восени Одесу віднесли до територій бойових дій, а далі лишалося дочекатися моменту, коли це рішення стане зручним для реалізації.

Після вручення підозри Геннадій Труханов практично зник з публічного простору. Анатолій Бойко не бачить ознак його активного впливу на політичні процеси в місті. Частина колишньої команди, ймовірно, досі на нього орієнтується і сподівається на повернення, але відкритих дій чи політичного «фронту» не видно.

Водночас усунення Труханова, за оцінкою Бойка, стало не просто зміною персоналії. Він називає це завершенням цілої епохи й шансом для Одеси вийти з політичного циклу 1990-х років. Місто десятиліттями жило в умовному трикутнику впливів, де вибори супроводжувалися страхом, насильством, домовленостями за лаштунками й відсутністю реальної конкуренції. Цей період, за його словами, не приніс Одесі нічого доброго. Люди часто не йшли в політику і не брали участі у виборах, бо боялися за власну безпеку або не хотіли мати справу з токсичними правилами гри. Тепер з’явився шанс на оновлення, хоча він і не гарантований. Частина нових політичних фігур, які з’являються на горизонті, все ще мають зв’язки зі старими впливами, але масштаб і контекст уже інші.

Окрема тема — співіснування міської ради та міської військової адміністрації. Бойко вважає позитивом те, що між ними немає відкритого публічного конфлікту. В Одесі вдалося уникнути сценарію жорсткого тиску, який був у деяких інших містах.

Публічно демонструється єдність, керівники з’являються разом, відбулися кадрові зміни в окремих департаментах, де працювали найбільш одіозні представники попередньої команди.

Але водночас він бачить і серйозні виклики. Один із них — розмитість відповідальності. У складних питаннях, зокрема земельних, виглядає так, ніби ніхто не хоче брати на себе остаточне рішення.

«Керувати хочемо, а відповідальність брати не хочемо», — так Бойко описує цю ситуацію, і наголошує, що для міста це небезпечно.

Ще одна проблема — роль депутатського корпусу. Формально міська рада продовжує працювати, але фактично багато рішень ухвалюються у формі рекомендацій для військової адміністрації. Навіть бюджет депутати не затверджують напряму, а лише радять його прийняти. На думку Бойка, міська рада або має ухвалювати рішення, або не має цього робити взагалі — проміжний варіант шкодить інституційній логіці.

Серед депутатів зараз панує обережність. Вони уникають конфліктів, бо розуміють: у разі загострення Верховна Рада може взагалі припинити повноваження міськради і передати управління одноосібно керівнику військової адміністрації. Тому відкритих протистоянь немає, а всі ключові питання попередньо узгоджуються.

При цьому, за словами Бойка, серед депутатів ходять розмови про певний «секретний регламент» взаємодії між радою та МВА, який бачили не всі. Він вважає це поганою практикою і наполягає, що всі такі документи мають бути публічними.

Рівень довіри одеситів до влади, за його оцінкою, загалом знижується — як до центральної, так і до місцевої. Поки що місцева влада має більший кредит довіри, але серія управлінських провалів або побутових скандалів може швидко зрівняти ці показники. У такому разі місцева влада ризикує втратити підтримку так само швидко, як і національна.

Політичне поле Одеси вже почало переформатовуватися. Усунення Труханова і створення МВА стали сигналом для багатьох — настав час пробувати свої сили. Хтось активізував публічну діяльність, хтось намагається продемонструвати лояльність, щоб зберегти посади, хтось готується до майбутніх виборів, навіть якщо вони ще не скоро.

Називати конкретні прізвища потенційних кандидатів у мери Бойко не береться. Але він чітко формулює головне очікування: в Одесі має з’явитися кандидат, за якого готові проголосувати щонайменше 200 тисяч мешканців. Останні вибори показали іншу картину — переможець мав підтримку менш ніж сотні тисяч виборців, і це, на його думку, свідчить про глибоку кризу представництва.

Говорячи про 2026 рік, Анатолій Бойко підкреслює: одеська політика буде напряму залежати від національного контексту. Ключові фігури сьогодні — керівники обласної та міської військових адміністрацій, а подальший розвиток подій визначатиметься рішеннями президента і загальною ситуацією в країні.

Місцевих виборів у 2026 році він майже не очікує. За його прогнозом, найімовірніше, вони відбудуться не раніше 2027 року — через складність організації та відсутність нагальної політичної потреби. До того часу Одеса житиме в режимі управління, жорстко прив’язаного до загальнонаціональних процесів.

Внутрішніх політичних загроз стабільності в місті Бойко не бачить. Місцеві еліти надто бізнесорієнтовані, щоб іти на радикальні конфлікти. Реальні ризики можуть виникнути лише у випадку масштабних корупційних скандалів або різкого падіння довіри до центральної влади, що здатне спровокувати суспільне невдоволення і протести.

Загалом, попри складність періоду, він вважає, що Одеса має шанс пройти 2026 рік без серйозних політичних потрясінь — за умови, що правила гри залишатимуться зрозумілими, а рішення ухвалюватимуться публічно і відповідально.

Матеріал підготувала Наталія Костенко. 

Раніше на  USIonline.com —

«Я на 99% впевнений, що вибори наступного року будуть», – Анатолій Бойко

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.