Одесити підготували звернення до Адміністрації президента з приводу неоднозначної позиції місцевої влади щодо ряду важливих та особливо актуальних під час війни питань - переносу пам'ятника цариці Катерині, змісту номінаційного досьє ЮНЕСКО та відносин з російськими містами-побратимами.

Франц Деволан. Його внесок у розвиток Одеси важко переоцінити: регулярне планування центральних кварталів міста — наочний посібник і для сучасного урбаніста. Широкі одеські вулиці, які продуваються свіжим морським вітром, — заслуга брабантського дворянина, який довгі роки займався фортифікацією, плануванням та адмініструванням на півдні України та на території сучасної Республіки Молдова.

Один із найголовніших одеських міфів пов'язаний з уявленням про те, що наше місто з'явилося лише завдяки Російській імперії та розвивалося лише завдяки їй. Щоб зрозуміти, наскільки це відповідає історичній правді, треба спробувати поглянути на становлення міста з іншого погляду, не зациклюючись на імперській величі. Обговорення було досить жорстким, але, як підкреслила модераторка Оксана Довгополова, зовсім не обов'язково, щоб усі були згодні.

Другого вересня в Одесі традиційно святкують День міста. Це свято вже міцно увійшло до повсякденності, але дата заснування міста викликає серйозні дискусії. Цьогоріч війна внесла свої корективи: замість гучних промов та масових гуляній Одеса значно тихіша та зосереджена. Частина центральних кварталів міста досі закрита для перехожих, а пам'ятник одному із засновників міста — дюку де Рішельє - закритий мішками з піском задля зменшення можливого руйнування внаслідок ворожого обстрілу. А між тим, місто відзначає своє народження. Спробуємо розказати в цьому матеріалі, що було на місці сучасної Одеси і які існують концепції і підходи задля визначення віку міста.

Одеса переживає значні зміни: на очах руйнуються міфи, а з історичних знань та уламків культурної спадщини, яку довгий час намагалися знищити чи ігнорувати, створюється нова ідентичність. Це процес непростий, і він потребує усвідомлення того, що відбувається. Саме цьому була присвячена чергова дискусія, яка сьогодні відбулася в бібліотеці ім. М. Грушевського. «Сліди імперії в публічному просторі Одеси», - друга з серії дискусій, які організували в Одесі Зелений театр разом із платформою культури пам'яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво.

В останні місяці громадське обговорення ситуації з пам'ятником Катерині II набуло чітких форм: значна частина громадських діячів, лідерів громадської думки висловилися публічно за демонтаж пам'ятника. Відмінності лежать лише у формі та способі усунення символу самодержавства з однією із центральних площ Одеси. Мейнстримова тема має і опонентів, які висловлюються за залишення пам'ятника на теперішньому (публічному) місці, але з обов'язковою зміною контексту.

Загалом планується провести чотири бесіди у рамках циклу публічних дискусій «Імперія: пам'ятати не можна повернути».

Історична спадщина тих часів і людей - більше, ніж може здатися. Однак про це не дуже знають навіть самі одесити.

Одеський історик Тарас Гончарук у бібліотеці Грушевського продовжує читати свій курс освітніх лекцій на тему деколонізації одеських топонімів. Минулого разу йшлося про назви вулиць, і сьогодні вона була продовжена, але тепер до неї додалася тема не менш «гаряча» – пам'ятники.