Місто вільних людей: як намагаються переосмислити історію Одеси (фото) «фото»

Місто вільних людей: як намагаються переосмислити історію Одеси (фото)

Один із найголовніших одеських міфів пов'язаний з уявленням про те, що наше місто з'явилося лише завдяки Російській імперії та розвивалося лише завдяки їй. Щоб зрозуміти, наскільки це відповідає історичній правді, треба спробувати поглянути на становлення міста з іншого погляду, не зациклюючись на імперській величі. Обговорення було досить жорстким, але, як підкреслила модераторка Оксана Довгополова, зовсім не обов'язково, щоб усі були згодні.

Чи можливо абстрагуватись від імперських міфів, спробували з’ясувати учасники дискусії, на якій побувала кореспондент Української Служби Інформації Наталя Довбиш.

«Місто вільних людей: з імперію чи без неї», – такою була тема чергової (третьої) дискусії у бібліотеці Грушевського, яку організовала платформа культури пам’яті Мінуле/Майбутнє/Мистецтво та команда Зеленого театру.

В обговоренні взяли участь Олександр Бабич, історик, член історико-топонімічної комісії Одеської міської ради, голова туристичної агенції «Тудой-сюдой»; Гера Грудєв, історик та літературознавець, науковий співробітник Музею євреїв Одеси та Одеського національного художнього музею; Ніколай Вікнянський, підприємець, радник міського голови Одеси з гуманітарних питань, член робочої групи з підготовки та адаптації номінаційного досьє щодо включення Одеси в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Одеса була одним із найбільш динамічно зростаючих міст світу в 19 столітті та на початку 20-го. Це було місто підприємців, людей, які знали, що живуть тут саме для того, щоб заробляти. Зароблені в Одесі гроші запускали й театральне життя, й технічні інновації. Чи відбувалося це завдяки імперії? Наші спікери впевнені, що якраз тиск імперії на вільних одеських людей спричинив те викривлення одеського «міфу», завдяки якому центральне місце в ньому посіли кримінальні персонажі. Як знайти ядро одеської ідентичності, яке не змогла вбити навіть радянська влада? І головне — як на цих пошуках вибудувати стратегію розвитку Одеси? – так були сформульовані питання, на яки намагалися дати відповіді спікери.

Хоча насправді навіть ці відповіді – наразі не головне. Так вважає модераторка діскусії Оксана Довгополова – докторка філософських наук, професорка кафедри філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, співзасновниця платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво.

Ми спробували подивитися на процес деколонізації не через спростування імперських міфів, а через створення такої оптики бачення Одеси, в якій ми відшукаємо елементи, які існували самі по собі – за природою Одеси. Не завдяки імперії. Радянському Союзу, чому завгодно, – а самі по собі. Тому я спочатку попросила зняти цю ідеологічну рамку, до якої ми постійно поверталися, і щоб ми спробували подивитися, чи насправді Одеса виникла завдяки імперії, чи всупереч імперії, чи вона виявилася невдалим проектом Російської імперії, і так далі. Мені здається, ми проговорили багато важливих тем, і тут наше завдання було не в тому, щоби дати якусь відповідь, а завантажити людям, які сюди прийшли, якійсь спосіб думати про Одесу, якій відрізняється від традиційного міфу, – зауважила Оксана Довгополова.

За її словами, на захід були запрошені спікери, які працюють з цією темою, ті, хто шукає приховані елементи одеської міфології, причому з дуже різних позицій. Так і вийшло: Гера працює з літературою, Олександр – з історією, і він гід, а Миколай – підприємець. Тому було важливо зібрати цих людей.

Зовсім не обов’язково, щоб усі були згодні. Важливо, щоб ми бачили, що існує така і така оптика. І тоді кожний буде для себе вибудовувати свою власну картину спілкування з минулим, з майбутнім, з містом, – каже професорка філософії.