«Хохли-хуторяни» як образа: чому російський штамп про Україну не працює

У питанні «імперських образ» розібрались в Інституті національної памʼяті України, передає кореспондент УСІ. 

У російському публічному просторі слово «хуторяни» часто використовується як зневажливий термін. Воно подається як символ провінційності, ізоляції та «сільської відсталості». Проте в українському історичному контексті хутір мав зовсім інше значення.

Український хутір — це насамперед форма індивідуального господарства. Окремі родини або козацькі господарі засновували віддалені двори, де працювали на власній землі. Така модель була поширена на Лівобережжі, Слобожанщині, у степових регіонах та на півдні сучасної України, включно з Одещиною.

Це була система, де ключовим принципом була приватна ініціатива, а не колективна залежність. Людина тут виступала не частиною общини, а окремим господарем.

У Московському царстві та пізніше в Російській імперії домінувала інша структура — селянська община. Вона передбачала колективну відповідальність, жорсткий контроль громади та обмежену мобільність селян. Власна ініціатива в такій системі була значно слабшою.

Саме тому український хутір формував інший тип соціальної поведінки — більш індивідуалістичний і самодостатній. 

Це напряму пов’язано з козацькою традицією, де господар був одночасно і воїном, і власником землі.

Українська культура добре зафіксувала цю модель у літературі — від Шевченка до Нечуя-Левицького, де хутір часто постає як простір свободи, а не ізоляції.

Важливий контраст дає і історія кріпацтва. 

У Московії його інституційне оформлення відбулося ще в XVII столітті, тоді як на українських землях тривалий час зберігалися більш вільні форми господарювання, особливо в козацьких регіонах. Масове поширення кріпацтва тут відбулося значно пізніше — після інтеграції до імперської системи.

У ХХ столітті радянська влада остаточно зруйнувала хутір як соціальну модель через колективізацію та розкуркулення. Це було не лише економічне, а й ідеологічне рішення — ліквідація автономного селянського господарства.

Сьогодні ж історики зазначають: український хутір — це не про ізоляцію, а про іншу логіку розвитку суспільства, де приватна власність і самостійність були базовими цінностями.

Тому використання слова «хуторяни» як образи фактично відображає не українську реальність, а імперський стереотип, який не витримує історичного аналізу.

Раніше УСІ писала, що у фортеці Ізмаїл археологи натрапили на цікаву знахідку — османські люльки