Театр як терапія. Піарниця Настасія Карадімова про досвід Одеської музкомедії в умовах війни
Попри тривалу війну, українські театри продовжують активно працювати та збирати повні зали глядачів. Навіть більше, вони стали популярнішими. Сьогодні похід на виставу – це не лише про розвагу, а про колективну терапію. Особливо гостро це відчувається в прифронтовому одеському регіоні, де театральна зала стала простором для тисяч внутрішньо переміщених осіб, які намагаються інтегруватися в нове місто, та місцем емоційного перезавантаження для військових після ротації чи реабілітації.
Як функціонує театр у складні часи? Як цифрові комунікації допомагають залучати нову публіку? Чому мистецтво стало життєво необхідним для людей? Про це все на досвіді Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного розповіла піарниця театру Настасія Карадімова.
Квитки на вистави розлітаються за лічені дні, а то й години. Зростає попит на мистецтво. За даними YouControl, доходи національних театрів у часи повномасштабної війни суттєво перевищили показники 2021 року. Чи вважаєте ви, що ми знаходимося в «театральному бумі»? Чи відчуває Одеська музкомедія щось подібне?
Так, ми вважаємо, що сьогодні — справжній театральний бум, але саме наш театр, показуючи свої репертуарні вистави, цього не відчуває.
Чому? Це можна пояснити кількома факторами на прикладі вистав «Конотопська відьма» Київського театру І. Франка і «У джазі тільки дівчата» Одеського театру М. Водяного:
1) рік постановки і періодичність показів;
2) кількість населення і туристичний сезон;
3) актуальність теми, реклама тощо.
Я бачу багацько різноманітних відео про вистави в соцмережах від молоді. Це і старий репертуар, так і сучасний. Чого варта Конотопська відьма, на яку дуже важко придбати квитки. Якщо проаналізувати це явище, то хто цей новий, молодший глядач, який прийшов до вас після 2022 року, і як ви з ним комунікуєте?
Ми також помічаємо театральну активність серед блогерів різного віку, тому намагаємося співпрацювати з кожним із них за бартером.
Вони — за підтримку українського продукту, різноманітність, яскравість, користь дозвілля і контенту, за актуальність, сучасність, прогресивність, відкритість і омолодження театрального мистецтва. Вони закохуються у театр через матеріал, музику, танці, вокал, гру, самих артистів, костюми, декорації, атмосферу, закулісся тощо і стають завзятими театралами.
Повністю погоджуюсь з вами. Тоді більше про соціальні мережі. Яка їхня роль у становленні театру?
Важлива! Ми вважаємо, що будь-який інформаційний канал потрібно використовувати: зовнішня реклама типу бордів, сітілайтів і екранів, телевізійні канали, радіостанції, друковані видання, веб-портали, форуми, телеграм-канали, соцмережі, у тому числі Facebook, Instagram, Threads, TikTok… Кожна мережа відповідає певній віковій аудиторії, використовує особливі техніки, створює алгоритми і задача будь-якого бренду: адаптуватися і йти в ногу з часом.
Раніше здавалося, що театр – це щось елітарне. Зараз ми спостерігаємо більш масове явище. Як ви відчуваєте ці зміни в Одеському театрі музкомедії?
Театр протягом всієї історії людства був мистецтвом для мас, у всі часи займав важливе місце в суспільному житті, вистави виконувалися або на відкритому повітрі, або у приміщенні, але завжди перед багатотисячною аудиторією. Театр — це соціальний рупор, знаряддя критики, пропаганда ідей. Театр — призначений для масової аудиторії, використовує відповідні механізми, реагує на запити сьогодення, у тому числі Одеський театр музкомедії.
Наприклад, у радянські часи в рецензіях на наші вистави писали наступне:
Питанням виховання нової соціалістичної моралі радянських громадян присвячена музична комедія «Морський вузол», недавно показана глядачам Львівським театром музичної комедії
Моральна єдність, дружба «веселих ребят», які з честю представляють на чужині свою Вітчизну з її прекрасними традиціями колективізму, взаємної підтримки і творчого дерзання, — протиставлені світу капіталістичних відносин з його хижацьким індивідуалізмом і пристрастю до наживи
Ідейна спрямованість теми, розумний задум, висловлений мовою легкої музики, балету і дотепних комедійних прийомів — це чудові якості, які допомогають музичній комедій йти в одній шерензі з театрами інших жанрів у пропаганді радянської ідеології
Сьогодні в ЗМІ про нас пишуть:
Проте як герої мюзиклу знають, що таке сміятися крізь біль, так і колектив музкомедії ладен під ракетами співати й танцювати під чарівну музику. Задля чого? Задля того, аби кожен, у залі, на сцені та за лаштунками отримав свій шматочок щастя. Затягувати у депресію людей сьогодні є кому й без театрів
Але закінчилося все на високій ноті одеського оптимізму. Так, Ісуса розіп’яли, Юда пішов у вічність, а Ірод повернувся до свого глітеру. Але коли артисти вийшли на поклон, зал вибухнув такою енергією, що стало ясно: в Одесі навіть кінець світу — це просто привід для аншлагу
Увечері, коли в Одесі особливо відчувається потреба у світлі, радості й дотику до справжнього мистецтва, сцена Одеського академічного театру музичної комедії спалахнула Парижем
Оскільки театр зараз відвідують і військові, і переселенці, і люди, які втомилися від війни. Чи може театр бути ліками?
Звісно! Наш театр лікує і лікував завжди, ще з початку заснування у Львові в 1947 році. Після Другої світової війни всім хотілося скинути тягар важких спогадів, більше посміхатися, радіти життю. Люди тягнулися до нашого театру, і ми з насолодою дарували їм веселощі та радість. Історія повторюється. Щодня до нас з проханням безкоштовно відвідувати репертуарні вистави театру звертаються військові частини, волонтерські центри, медичні заклади, громадські та благодійні організації, територіальні центри соціального обслуговування, товариства і спілки пенсіонерів, ветеранів, інвалідів та учасників бойових дій тощо. Солісти театру за часів війни на волонтерських умовах дали понад 150 концертів для бійців ЗСУ, в тому числі для тих, хто проходить реабілітацію після полону, тимчасово переміщених осіб та одеських глядачів. Виступи відбувалися просто неба, у приміщенні залізничного вокзалу, на галявинах у військових частинах, шпиталях та блокпостах. З травня 2022 року під час повномасштабного вторгнення театр почав працювати для глядачів у своєму приміщенні. За період 2022–2025 рр. було показано 630 вистав, які відвідали 250 500 глядачів, у тому числі театром було здійснено 54 виїзні концерти, які відвідали 12 100 глядачів-бійців ЗСУ. Ми активно працюємо з проєктом інклюзивного трансферу «БезОбмеж», що реалізується в межах діяльності ГО «Національна рада з охорони здоров’я та безпеки» та забезпечує транспортні потреби ветеранів з інвалідністю та військовослужбовців з тимчасовими функціональними порушеннями, забезпечуючи їх безпечним інклюзивним безкоштовним перевезенням тощо.
Як ви вважаєте, чи потрібно говорити з глядачем про війну напряму чи він слугує більш як терапія, і ці теми варто оминати, щоб не травмувати більше?
Вважаємо, що потрібно, але після завершення війни. В нашому репертуарі є вистави про сьогодення, але вони з happy end, щоб дарувати глядачам віру, надію та любов!
Як змінилося планування прем’єр в умовах постійних повітряних тривог та відключень світла? Скільки коштує театру одна перервана посеред дії вистава?
Сьогодні ми вже повністю адаптувалися до умов воєнного стану. Використовуємо генератори, ліхтарі, додаткові блоки живлення тощо. Але до цього ми дійшли поступово.
В Театрі музкомедії до 24 лютого 2022 року був один і той самий час початку репетицій і показів вистав. Спочатку ми змінили час показів вистав, враховуючи комендантську годину, а репетирували тільки вранці та вдень. У період стабілізаційних відключень світла в Одесі ми організовували свою роботу згідно з графіками. Спершу — щотижневих, за групами. Наприклад, наш театр відключали по п’ятничних вечорах, тому вистав в цей день не було. А у вихідні ми показували вистави і о 15:00, і о 16:00, і о 17:00, і о 18:00. Пізніше ми адаптувались і до щоденних графіків, за чергами. Щовечора керівництво чекало на оприлюднені ДТЕКом таблиці і планували репетиції на наступний день, а на період показів, які вже неможливо було запланувати, включали генератор. Коли графіки не діяли, театр частіше використовував генератор. А щоб не зіпсувати апаратуру і не зірвати виставу в будь-який момент, генератор працював навіть у час, коли є світло, а це + підвищені витрати, погіршення екології, порушення спокою сусідів театру, а також додаткове навантаження для працівників дільниці електропостачання, механічного цеху, головного інженера та енергетика театру.
Одна перервана посеред дії вистава коштує близько 100 000 грн. (за аншлагу — 176 000 грн.). Це якщо ми переносимо чи скасовуємо + додаткові витрати за умови блекауту та морозів.
В театрі є два генератори, для яких потрібні дизельне паливо, бензин і технічне обслуговування (заміна олії, фільтрів тощо).
Генератор 400 кВт театру у березні 2024 року за погодженням з Одеською обласною державною адміністрацією надав в оренду ДТЕК.
Витрата становить близько 30 літрів палива на годину.
30 л × 60 грн. = 1 800 грн. за годину.
Звичайний робочий день в театрі включає денну та вечірню репетиції, по 3 години кожна, тобто театр майже щодня витрачає + 10 800 грн.
В день, коли є репертуарний показ, — + 9 000 грн. Адже підготовка до показу (монтування декорації, налаштування світла, звуку, перевірка мікрофонів, саундчек, оформлення зачіски, нанесення гриму, підготовка костюмів, обігрів приміщення тощо), проведення і завершення вистави (демонтаж декорацій, звільнення приміщення від глядачів) триває мінімум 5 годин.
Якщо нема ні репетиції, ні показів вистав, то використовується генератор 7 кВт, який було придбано театром за 43 000 грн. для роботи адміністрації і бухгалтерії.
Витрата становить близько 3 літри палива на годину.
3 л × 60 грн. = 180 грн. за годину.
8-годинний робочий день коштує 1 440 грн.
До речі, великий генератор у сильні морози перед використанням треба підігріти маленьким генератором (1,5 години × 60 грн. = 90 грн.).
Основна місія сучасного театру.
Відволікати від сьогодення!
Фото: Дмитро Скворцов, Микола Вдовенко, Олег Владимирський, Тетяна Бербат, Ірина Пригонова
