Озеро Китай: від Великого озера до сучасності — історія водойми з глибини тисячоліть
Ще до XIX століття лиман Китай в Ізмаїльському районі мав іншу назву — Велике або Старе озеро (Kodjagöl з тюркської). І це не випадково, адже історія цієї водойми сягає глибокого палеоліту та зберігає сліди багатьох цивілізацій.
Про це повідомив місцевий краєзнавець та історик Олег Курносов.
Морське минуле лиману
Лиман Китай має морське походження і належить до лагунно-затокового типу водойм. Колись вода тут була солоною, але з часом ситуація змінилася. У процесі формування дельти Дунай, наносячи мул, поступово відокремив водойму від моря. Внаслідок цього лиман наповнився прісною водою.
Ще у першій половині ХХ століття, за спогадами місцевих жителів, під час весняних повеней лиман зливався з Дунаєм. Тоді велика водна акваторія простягалася аж до району Нової Некрасівки поблизу Ізмаїла. Влітку вода спадала, залишаючи після себе плавні з озерами та каналами, де водилося безліч риби.
Географія та переправи
Якщо подивитися на карту, лиман Китай має форму витягнутої вісімки. У найвужчій його частині розташоване село Червоний Яр. Саме тут у минулому діяла жвава переправа на шляху з Кілії у напрямку півночі та заходу.
Згодом на цьому місці збудували міст — спочатку дерев’яний на палях, а вже у ХХ столітті його замінили бетонною конструкцією.
Назва «Червоний Яр» також має природне пояснення. З протилежного берега відкривається панорама високих червоних обривів, прорізаних глибокими ярами, між якими розташовані будинки й городи села.Походження назви «Китай»
До входження цих земель до складу російської імперії поселення мало назву Китай, а лиман називався Kodjagöl. За однією з історичних версій, назва походить від імені ординського ватажка — ймовірно, ногайського сотника або тисячника Кхитая, який нібито був похований неподалік.
У книзі «История одной школы» (В. Лопотан, 2016) детально описано трансформацію назви озера та родоплемінний склад населення, що мешкало на його берегах у татарський період.
Зокрема, в районі поселення Еникиой проживали представники кількох родів — киргизів, келечів і хитаїв. Саме від назви роду хитаїв, які вважаються нащадками давнього монголомовного народу киданів, і могло виникнути сучасне найменування водойми.
Від цієї назви походять також інші топоніми регіону: річка Киргиж-Китай, село Китай (наразі село Вільне).
Сліди різних епох
Історія Червоного Яру та навколишніх територій значно давніша за часи Орди. Археологічні дослідження свідчать про нашарування різних культур — від неоліту та бронзової доби до скіфського періоду, Черняхівської культури, ранньої Русі, Візантії, Валахії, Молдавського князівства, Османської імперії, Кримського ханства, козацької доби, а згодом Російської імперії та Румунії. Кам’янисті береги лиману також привертають увагу дослідників. Існує припущення, що саме в цих місцях могли видобувати камінь для будівництва фортеці Кілія, адже Червоний Яр розташований значно ближче до міста, ніж відомі каменоломні в районі Ташлика.
Краєвиди, що залишаються у пам’яті
З верхівок крутих обривів відкривається вражаюча панорама: широка водна гладь, червоні схили та квітучі дерева. Особливо мальовничими ці місця стають на заході сонця, коли останні промені відбиваються у воді й забарвлюють узбережжя у глибокі відтінки червоного.
Лиман Китай залишається не лише природною пам’яткою, а й живим свідченням історії краю, що формувалася тисячоліттями. Тут переплітаються природні процеси, легенди, археологія та людська пам’ять, створюючи унікальний образ Подунав’я.
Раніше УСІ повідомляла, що на півдні Одеської області загострилася водна криза: озера Ялпуг, Катлабуг, Китай і Кагул критично обміліли, через що місцеві громади вже мають перебої з водою, а аграрії опинилися у складній ситуації через постійну потребу в зрошенні. В Одеській ОДА зазначали, що з 2020 року на поповнення водойм, розвиток зрошення та розчищення водних шляхів спрямували понад 120 мільйонів гривень, що частково допомогло стабілізувати ситуацію.
