Світ на межі нової енергетичної кризи - що означає війна на Близькому Сході для України: інтерв’ю з політологом Михайлом Шабановим

Про те, яке значення цей конфлікт матиме для України у контексті міжнародних відносин та до чого взагалі готуватися світовій й українській економіці, кореспондентці Української Служби Інформації розповів політолог Михайло Шабанов.

Яким є геоекономічний ландшафт війни в Ірані і що це означає для України?

Хочу відзначити, що дійсно цей конфлікт на Близькому Сході має безумовні глобальні характеристики, тобто зачіпає безліч інтересів, зокрема протиборство Сполучених Штатів і Ізраїлю проти терористичного режиму в Ірані. І наразі ця операція, яку анонсував Дональд Трамп, успішна в багатьох параметрах. Але ми бачимо, що все одно режим аятол залишається достатньо гнучким і міцним в цій ситуації. Крім того, фактично можемо констатувати те, що Іран вже зараз шантажує нафтовими проблемами. Тобто, зокрема, і мінування Ормузької протоки – це може створити дійсно значне підвищення цін на нафту. Тим паче, розуміємо, що одночасно Іран б’є по головних експортерах нафти в регіоні — Об’єднаним Арабським Еміратам. І коли бачимо нанесення ударів по американських базах, ці удари супроводжуються і намаганням вибити ключових представників, власне кажучи, експортерів нафти в регіоні, тобто серед арабських країн. Тут також постає питання пролонгованості конфлікту: скільки буде тривати війна на Близькому Сході, наскільки аятол зможе протриматись. Від цього дійсно залежать не тільки ціни на нафту, а й безпека в регіоні. Тому що наразі вона залишає бажати кращого. Особливо в Дубаї, це така близькосхідна Швейцарія і зараз вона є відкрито небезпечною для багатьох і туристів, і компаній, які там працюють. Тобто Іран створює проблеми передусім не тільки в нафтовій сфері.

Щодо України, ми зацікавлені в тому, щоб іранський режим був демонтований, тому що він є ключовим партнером російської федерації і, знову ж таки, за деякими даними росія наразі надає розвідданні Ірану, готує для нього комплекси ППО, котрі надасть згодом або вже надає. Тобто тут є ключова зв’язка, і для нас, і для Сполучених Штатів розірвати цю зв’язку дуже важливо. Наразі це частково вдалося. І тут треба зважити на те, що інтереси України, інтереси США і Ізраїлю в цій ситуації дещо розходяться. Тобто, для Сполучених Штатів безумовно це безпека в регіоні, безпека партнерів, але вони бажають зберегти нафтову інфраструктуру Ірану. Для Ізраїлю важливо максимально зруйнувати його економічні фундації. Для України важливо, щоб не відбувалося постачання зброї з Ірану до росії. Також є суто репутаційний момент. Тобто, вибити Іран із осі зла, що складається з нього, росії та КНДР.

Володимир Зеленський повідомив, що Україна відправила на Близький Схід три команди військових фахівців. Наскільки це є вдалим політичним кроком?

Репутаційно-геополітично це дуже вдалий крок, тому що ми демонструємо свою силу не тільки в протистоянні з російським ворогом, але й потенційно в наведенні порядку у світі. Україна застосовує дрони-перехоплювачі, ми можемо цими технологіями поділитися з нашими партнерами. Це посилить позиції не тільки по відношенню до Штатів, а й загалом у близькосхідному регіоні. Позиція арабських країн є неоднорідною щодо України. А власне, якщо ми навчимо наших колег дуже успішно, протистояти іранським дронам, то це надасть нам безумовний плюс в їх очах. Ми є сильною країною та демонструємо також свою високотехнологічність. У нас є досвід. Він корисний і для Штатів, і для близькосхідних країн, які нині зазнають ударів з боку Ірану.

Директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва під час свого виступу на симпозіуму у Токіо, зазначила: треба «готуватися до немислимого» Чи справді все настільки критично?

Пролонгування війни – небезпечно, безумовно. Тобто це стрибки цін на нафту, незважаючи на підтримку європейських партнерів. Це величезний, знову ж таки, ризик переходу ударів Ірану по європейських інтересах, зокрема Франції. А вона є однією з ключових країн в Європейському Союзі, ядерною країною, знову ж таки. І ці погрози до Франції, до Греції можуть дійсно стати дуже важким наслідком цього протистояння. Наразі Іран іде ва-банк. Тобто вони своїми діями демонструють те, що режим аятол, є дуже укоріненим, що, здаватися вони не збираються, але готові до перемовин –  так, щоб конструкція режиму збереглася. Трамп робить зараз ставку на внутрішні зворушення – дані про надання зброї курдським формуванням, які частково можуть на себе взяти роль у поваленні режиму. Але треба розуміти, що дуже багато населення в Ірані, залучені до силових структур, до корпусу вартових Ісламської Революції, до Басідж, тобто парамілітарних формувань. І тому в цій ситуації, процес демонтажу режиму, буде довгим і важким. І давайте не забувати, що Іран за населенням —  величезна країна, з населенням більше ніж 93 млн людей. Тому те, що відбувається там, буде зачіпати і надалі країни, які мають безпосередні інтереси.

Чи може ескалація конфлікту навколо Ірану запустити ланцюгову реакцію –  від безпекових криз до зростання цін у світовій економіці?

Нафта – ключовий ресурс у транспортній галузі. І тому дійсно відбудеться певне подорожчання продуктів, незважаючи на зусилля наших партнерів в регіоні. Ми вже звикли, на жаль, до кризових ситуацій в економіці, до стрибків цін. Але, все ж, запобіжні заходи, звичайно, будуть застосовуватися. Багато чого залежить від української економічної системи і здатності українських профільних міністерств відреагувати на ці моменти – мова йде про можливе часткове регулювання цін.

Чим масштабніший конфлікт і чим більше він зачіпає експортерів нафти та ключових економічних суб’єктів, тим більш непередбачуваним він є. Тобто тут дуже важко щось прогнозувати, зокрема й нафтотрейдерам – вони цей ризик закладають у ціни. Така ситуація призведе до економічної нестабільності, а, можливо, і політичної в регіоні. Адже існує ціла низка організацій, які Іран використовує також для інформаційної та політичної дестабілізації. Це ХАМАС, «Хезболла», а також хусити Ємену. Тобто, Іран надає їм кошти, постачає зброю і зараз вони також активізувалися. Таким чином формується загальна мережа небезпеки, на яку необхідно реагувати. Зараз, на мій погляд, те, що роблять Сполучені Штати Америки –  правильний крок, незважаючи на доволі специфічну позицію Дональда Трампа. Адже режим у регіоні вже багато десятиліть, фактично з 1979 року, коли відбулася так звана консервативна (ісламська) революція, є небезпечним. Він має ознаки терористичного та фундаменталістського режиму, тому з цим необхідно щось робити.