Чи довіряють росіяни путіну?
Якщо вірити соцопитуванням, з початком другого вторгнення РФ в Україну рейтинг підтримки рашфюрера зріс і, за різними даними, досяг 80%. Але, хто б не проводив соцопитування в Росії, якими б методиками не користувався, довіряти їм можна не більше, ніж ворожінню на обшарпаних картах у привокзальному шалмані.
Скажімо, “Левада-центр”, за результатами опитування, проведеного 24-30 березня, заявив про те, що діяльність путіна на посту президента рф схвалюють 83% росіян. Показник, який, на перший погляд, дозволяє керівництву рашрейху робити все, що завгодно. Наприклад, вести війну на виснаження хоч з цілим світом.
Причому високий рівень підтримки продемонстрували інші політичні інститути Росії. Скажімо, діяльність уряду росії схвалюють 70% росіян. А роботу держдуми – 59%. Для політично незрілих росіян, які дозволили вкотре забити собі голову культом особистості, це чимало.
І, при цьому, ще раз повторю, згадані результати взагалі нічого не означають і не варті. І не тому, що соціологи “Левада-центру” погано виконують свою роботу. У їхній сумлінності сумніватися не доводиться. Але… “У кишені кожного має бути вухо гестапо”. Така приказка, якщо вірити легенді, мала ходіння серед співробітників Гейдріха та Мюллера. Та й Орвелл про “старшого брата”, який стежить за кожним, не просто так писав, а як пряме і недвозначне попередження як раз для таких ситуацій, в яких опинились росіяни.
Потрібно пам’ятати, що на відміну від України, росія зберегла і примножила всі традиції полювання за неблагонадійними, що ростуть з часів Іван Грозного. “Одного разу одна мудра людина подумала, і нічого не сказала. Часи були страшні та співрозмовники ненадійні” – цей анекдот сьогодні в Росії є прямим керівництвом до дій. У країні, де доноси скоро навчатимуть складати у школах, переважна більшість незгодних намагаються тримати язик за зубами, навіть дулю в кишені складаючи з оглядкою.
Ще у цілком вегетаріанські часи, року так у 1995, один московський знайомий проводив мені екскурсію по російській столиці. Десь у центрі до нас підійшла дівчина, яка проводила соцопитування на тему: “Чи схвалюєте ви політику росії в Чечні?” Мій приятель, не кліпнувши оком відповів, що цілком схвалює, після чого ми продовжили свій шлях. Добре знаючи, що він вважає чеченську війну злочинною дурістю російського уряду, я не міг не поцікавитися в нього причиною раптової зміни думки. Він здивовано подивився на мене і відповів: “Слухай, ну я ж не ідіот говорити їй, що я насправді думаю. Звідки я знаю, з якої вона насправді контори”. А це були часи, які багато російських інтелектуалів сьогодні називають вільними!
Можна не сумніватися – реальна підтримка керівництва рашрейху набагато менша, ніж та, яку дає соціологія. Для простого росіянина давати на соціологічних опитуваннях найбезпечнішу відповідь – це прояв інстинкту самозбереження. Як і “правильне” голосування під час виборів. Навіть серед тих, хто штовхає “ура-патріотичні” промови, голосують “за” і ходять на путінги без сумнівів вистачає тих, хто чекають не дочекаються, коли фюрер захлинеться, нарешті, у своїй кривавій ванні й настане якщо не свобода, то хоча б чергова “Відлига”.
Це, звичайно, не означає, що рашрейх вже дихає на ладан. Росіян, обдурених пропагандою, які справді підтримують політику путлера, багато, і це було б безглуздо заперечувати. Але скільки їх насправді, велике питання. І ще більше питання, чим вони готові пожертвувати заради хотілок свого фюрера. Відповідей на ці запитання немає ні в кого.
Так що думаю, фанатів “русского мира”, які у своїх оцінках запасу міцності рф виходять зі згаданої на початку цього тексту соціології, коли припече по-справжньому, чекає неприємний сюрприз. Зрештою, хочу нагадати, що головними гробарями СРСР були високопоставлені комуністи…