Яким має бути новий флот України? “Британська” морська ескадра

Нагадаю – у минулих текстах ми говорили про те, що одним з очікуваних напрямків розвитку українського флоту в найближчому майбутньому могла б стати програма озброєння швидкохідними малопомітними ракетними катерами прибережного базування та сучасними підводними човнами. Одним з наслідків цього стане, серед іншого, обмежений вибір типів надводних морехідних кораблів середньої дії.

Не будемо ходити навкруги. Сьогодні питання стоїть так: Чи буде реалізована спільна британсько-українська програма Ukrainian Naval Capabilities Enhancement Programme (UNCEP), пакет документів за якою було підписано минулого року?

Нагадаємо – в рамках UNCEP група Babcock International має розробити та побудувати для ВМС України вісім ракетних катерів на базі проєкту Protector 50 та відремонтувати два британські тралери. При цьому частина кораблів мала бути побудована на українських корабельнях. Крім того, Великобританія взялася допомогти розгорнути та обладнати українські військово-морські бази.

На перспективу була намічена допомога британців у добудові корвету «Володимир Великий» та будівництво двох кораблів за проєктом Arrowhead 140 (!), який переміг у конкурсі на нові фрегати для ВМС Великобританії.

На реалізацію програми Україна отримала безпроцентний кредит на 10 років на суму 1,25 млрд фунтів стерлінгів. Такі умови, хотілося б помітити, не є благодійністю. Так, Великобританія щиро розташована до України, ми офіційні союзники й поточна війна показала, що цей союз аж ніяк не формальність. Але робота над замовленням для України має ще одну мету – посилити позиції Британії на міжнародному ринку військово-морських озброєнь, де Владичиця морів дещо відстала від Франції та Німеччини.

Цікаво, що спочатку передбачалося побудувати для України кораблі, засновані на катерах Super Vita від Vosper Thornycroft, аналогічні тим, що поступили на озброєння ВМС Греції, проте, судячи з усього, менеджери Babcock запропонували кращі умови. У всякому разі, коли обговорювалося питання співпраці з Vosper Thornycroft, у ЗМІ фігурувала сума кредиту 1,6 млрд фунтів за вісім ракетних катерів.

А тепер зробімо відступ і розберемося, що саме мають робити морехідні надводні українські кораблі? Зараз нам насамперед потрібні невеликі ракетні корвети, здатні патрулювати морські кордони, перехоплювати порушників, супроводжувати та охороняти інші кораблі та судна. Але головне – і самостійно, і в складі з’єднань вони повинні бути серйозною загрозою будь-яким кораблям супротивника і вміти надійно захищати себе і конвой від ворожих атак. До речі, розберемося з термінологією. Один і той же корабель у спеціальній та популярній літературі можуть називати “ракетним катером” або “малим корветом”.

В умовах Чорного моря та з урахуванням того, що найближчим часом діяти нашим кораблям доведеться переважно в північно-західній його частині, морехідні ракетні катери з автономністю 10-20 діб цілком можуть виконувати роботу корветів і, щоб відрізнити ці кораблі від катерів прикриття узбережжя, ми називатимемо їх саме “малими корветами”.

Що конкретно запропонували українському флоту британські кораблебудівники? У металі цього корабля поки що не існує. Концепція його ґрунтується на проєкті патрульних катерів типу Protector. Судячи з моделей, офіційно представлених Babcock International та інформації ЗМІ, це повинні бути кораблі довжиною між 60 і 70 метрами з повною водотоннажністю близько 600-700 тонн. Судячи з контурів корпусу та надбудов можна обережно припустити, що їх можна буде назвати малопомітними, хоч далеко і не для усіх типів радарів. Головне озброєння – 8 ракет у двох контейнерах. Скоріш за все мається на увазі можливість використання ракет Exocet Block 2 (дальність 72 км) та Block 3 (дальність близько 200 км), чи  NSM (185 км).

Решту озброєння можна встановлювати за модульною схемою. Як основна артилерія можуть бути на вибір використані три універсальні автоматичні гармати – 76-мм Leonardo Super Rapid, 57-мм Bofors Mk 110 або 40-мм Bofors Mk 4.

На кормі зарезервовано місце для зенітних модулів. Це, наприклад, може бути SADRAL (6 ракет Mistral) або SIGMA (25- або 30-мм автомат та 3 ракети Mistral). Варто зауважити, що модульна схема має на увазі й інші комбінації. Не виключена можливість монтажу на кормі одразу двох модулів TETRAL (4 ракети Mistral у кожному) або, наприклад, більш серйозної зенітно-ракетної системи, такої як Mk31 для ракет RAM Block 1 або Block 2. Ця установка з рухомим корпусом розрахована на 21 ракету і вважається одним з найефективніших засобів боротьби з повітряними та малорозмірними надводними цілями. Саме вона стоїть на грецьких малих корветах Roussen, збудованих британцями за проєктом Super Vita.

Якщо судити з прототипу, озброєння може бути доповнено системами залпового запуску протичовнових ракет та ракетами вертикального пуску в шахтах перед містком. Можливо мається на увазі поповнення зенітних можливостей корабля ракетами більше далекобійними, ніж Mistral. Але заради цього, скоріш за все, доведеться послабити інше озброєння. Наприклад встановити на кормі лише один TETRAL, а на носі зовсім легку гармату.

Як бачите, українські малі корвети мають отримати зброю, яка дозволить навіть одному кораблю не відчувати себе беззахисною ціллю перед супротивником будь-якого розміру та класу. Мало того, з’єднання таких кораблів цілком може дозволити собі поборотися з російськими опонентами значно більшого розміру – «Буянами», «Сівучами», корветами проєкту 22160 і навіть фрегатами проєкту 11356. Не на рівних, звичайно, про це не йдеться. Але атакувати у відкритому морі ракетами на дальній дистанції й відірватися від переслідування, змусити утриматися від атаки на прикритий ними об’єкт, або здійснити набіг на ворожу гавань цим кораблям цілком під силу. Хоча, звичайно, багато залежатиме від остаточного складу озброєння. І, звісно, ходових характеристик.

Останнє, скоріш за все і був головний камінь спотикання під час обговорення проєкту. Українські моряки відразу заявили, що їм потрібен швидкохідний корабель, з максимальною швидкістю 40, а краще 45 вузлів. Саме це змусило конструкторів Babcock, які спочатку планували вкластися в довжину 50 метрів, переглядати проєкт у бік збільшення. Хай там як, але серйозний набір зброї навряд чи дозволить досягти таких швидкостей, навіть якщо початковий Protector 50 зросте на 10-15 метрів. Можна припустити, що при максимальному складі озброєння та повному завантаженні малі українські корвети розганятимуться до 35 вузлів. Або їх знадобиться ґрунтовно розвантажувати. У цьому випадку допоможе модульна система.

А тепер давайте ще раз спитаємо себе – чи потрібні нам зараз ці кораблі? І чесно на нього відповімо: Так! Саме так – зі знаком оклику. Це найпростіший і найшвидший спосіб дати українському флоту нові сучасні кораблі. На додаток – програму варто переглянути – нехай усі кораблі будуються у Британії. Так, дуже прикро, що вітчизняні корабельні не отримають замовлення, але у паузі до початку третьої російсько-української війни вони можуть не встигнути освоїти британські технології. Крім того, ми поняття не маємо, коли конкретно почнеться наступна війна. Буде дуже прикро, якщо ворог завдасть удару по недобудованим кораблям. Крім того, одразу після закінчення війни українським корабелам буде чим зайнятися (про це ми поговоримо у наступному тексті). А поки що повернемося до «Протекторів».

Попри війну, роботу з доведення проєкту та запуску його в серію треба продовжити та активізувати. Мало того, добре б одразу сформувати екіпажі та домовитися про їхнє відрядження до наших британських друзів. Нехай вивчають ті системи, які будуть встановлені на їх кораблі, приймають корвети після будівництва, підіймають на них українські прапори, проходять практику за участю британських радників і, коли друга російсько-українська закінчиться, переходять на них у Чорне море. Якщо ж, на момент формування першого з’єднання з трьох-чотирьох кораблів, бойові дії продовжуватимуться… Український Генштаб уже стільки разів демонстрував здібності до прийняття нестандартних рішень, що можна не сумніватися – роботу новим ракетним кораблям він знайде. Навіть за межами Чорного моря.