Архівні фото з Майдану
У всіх нас є ті самі архівні фото з Майдану. Революція Гідності була першим кроком дорослішання нашої країни. Молоде покоління розбивало шкаралупу радянщини і шукало справжні цінності, за які стояло до кінця. І платило кров’ю.
Коли Азаров оголосив з трибуни Верховної Ради про зміну проєвропейського курсу – на вулицю вийшли сотні свідомих студентів. В той день я була у відрядженні в Криму. І гнала назад за тисячі кілометрів, щоб сказати разом з іншими, що мені це не ок.
Цей прапор у мене з грудня 2013-го. За день до розгону студентів я була у Вільнюсі. Це був той самий саміт, на якому Янукович не підписав угоди про асоціацію з ЄС. Я тоді ще йому крикнула в кулуарах «кого ви боїтесь?». Він обернувся і прошив мене своїм поглядом.
В ту ніч я поверталась додому і в аеропорті дивилась це страшне відео. Семеро студентів, яких били беркутівці на Майдані ночували у нас вдома. Мій чоловік прислав повідомлення «у нас гості – студенти». Я просто не могла повірити, що така жорстокість може статися за наших часів.
На ранок я добралась додому, а одна з дівчат тоді сказала: «Ми на жаль без гостинців, але я дуже хочу вам подарувати в знак подяки цей прапор. Це найдорожче, що в мене є». Цей прапор досі зі мною.
Свій сюжет у Криму я так і недозняла. Бо після розстрілу Небесної Сотні і втечі януковича – росія анексувала Крим. І почалась війна, яка тоді торкнулась не кожного.
Я досі пам’ятаю свій страх, коли щодня йшла на роботу у верховну раду робити свої сюжети. З країни – втекли усі. Президент, весь кабмін, у верховній раді половина регіоналів і комуністів і один в.о. президента Турчинов. Історична постать! Без перебільшення. Бо я досі не розумію, як ми тоді втримали країну. Ці хоробрі хлопці і дівчата, які мало не з палками йшли захищати країну – навіки герої! Армії практично не було.
Зараз ми проживаємо ще важчі випробування. Країна водки і лайна хоче тотально знищити нас. Але моя країна – їй не по зубах! Ні тоді, ні зараз. Бо моя країна – це залізні люди і кожного десятиліття вона оновлюється ще більше.
Цього разу масштаби страшніші – але цього разу і ми українці стали іншими. Як ніколи вірю, що нарешті ми цілим народом обрубаємо ці блядські кайдани руsкава міра!