Про головні перемоги і провали року, вплив війни на фінанси країни та найнебезпечніші сценарії для 2026-го Українській Службі Інформації розповів Павло Кухта, перший заступник міністра економіки України у 2019–2020 роках.
Найбільшою перемогою економіки України у 2025 році Павло Кухта називає сам факт її існування та роботи. За його словами, в умовах повномасштабної війни, яка триває значно довше, ніж очікувалося, те, що країна не занурилася у повний колапс, вже є величезним досягненням. Люди продовжують працювати, отримувати доходи, купувати необхідні речі, а бізнес — функціонувати навіть за умов постійних загроз.Він наголошує, що стабільність енергосистеми стала одним із ключових чинників виживання економіки. Бізнес зміг адаптуватися, використовує генератори, логістика не зупинилася, працюють магазини, лікарні, сервіси. За словами Кухти, цю перемогу майже ніхто не помічає саме тому, що катастрофи не сталося. Але якби економіка зупинилася, країна опинилася б у повному соціальному колапсі — без світла, медицини, продуктів і базових послуг.
Водночас, говорячи про рішення влади у 2025 році, Павло Кухта підкреслює: головним і визначальним фактором для економіки залишається завершення війни. Саме війна визначає рівень життя людей, стан бюджету та можливості розвитку. Чим швидше вона закінчиться, тим легше буде країні відновлюватися.
Серед негативних моментів року він згадує корупційні скандали, які спалахували під час війни. За його словами, їхня поява не лише підриває довіру, а й шкодить економіці, адже в умовах війни кожне неправильне рішення має високу ціну. Окремо він критикує низку програм, які коштували бюджету мільярди євро, але не дали реального ефекту для людей. Йдеться про різноманітні кешбеки, програми на кшталт безкоштовних поїздок чи одноразових виплат. На думку Кухти, ці гроші були витрачені неефективно. Він вважає, що більшість людей отримали ці кошти формально, не відчувши реальної підтримки, тоді як ці ресурси могли бути спрямовані на критично важливі потреби — зокрема, на фронт.Переходячи до прогнозів на 2026 рік, Павло Кухта звертає увагу на ключову проблему — залежність бюджету України від західної допомоги. За його словами, наразі певний рівень фінансування вже забезпечений, зокрема з боку Європейського Союзу, який заявив про підтримку на десятки мільярдів євро. Проте ці кошти лише покривають базові потреби воєнного часу. Він пояснює, що величезна частина міжнародної допомоги фактично «згорає» у війні. Це гроші на пальне, зброю, амуніцію, дрони, які не створюють економічного зростання і не покращують життя людей. Поки триває війна, ці витрати неминучі. Але після її завершення структура фінансування має змінитися — кошти повинні йти на відновлення, створення робочих місць і економічний розвиток.
Оцінюючи ризик скорочення західної допомоги у 2026 році, Кухта зазначає, що певне зменшення підтримки вже відбулося. Зокрема, фінансова допомога з боку США фактично припинилася, і основним донором залишається Європа. За його словами, навіть нинішні обсяги фінансування дозволяють утримувати ситуацію, але будь-які зміни в термінах завершення війни кардинально змінюють економічні сценарії. Він наголошує, що завершення війни навесні, восени або її продовження ще на рік — це абсолютно різні сценарії з різницею у десятки мільярдів євро. Чим довше триває війна, тим більшими стають фінансові ризики для держави.
Говорячи про можливу межу терпіння західних партнерів, Павло Кухта зазначає, що вона фактично вже проявилася. За його словами, підтримка поступово скорочується, і в разі затягування війни країна може опинитися перед болючим вибором — чим саме жертвувати. Він підкреслює, що сценарії, за яких доводиться обирати між пенсіями, зарплатами бюджетникам чи фінансуванням армії, є ознакою глибокої кризи.
Окремо Кухта зупиняється на темі зарплат військових. Він вважає, що можливості для їх підвищення існують уже зараз. За його словами, якщо держава знаходить кошти на кешбеки та інші програми, вона здатна знайти ресурси і для підтримки військових. На його думку, саме хибні бюджетні пріоритети призвели до ситуації, коли військові не отримали належної фінансової підтримки. Він звертає увагу на те, що в інформаційному просторі вже з’являються історії про звільнення військових через фінансові труднощі. Кухта вважає, що мільярди євро, витрачені на неефективні програми, мали б піти саме на зарплати захисникам.
Не менш критично він оцінює ситуацію з малим бізнесом. За його словами, плани запровадження ПДВ для малого бізнесу можуть мати катастрофічні наслідки. Він наголошує, що податкова система не готова до адміністрування такої кількості платників, а малий бізнес просто не витримає додаткового навантаження.Кухта вважає, що реалізація цих рішень може призвести до масштабних проблем уже найближчим часом. Водночас він висловлює сподівання, що парламент усвідомить ризики і не підтримає ці ініціативи.
Коментуючи дискусії про «військові рейки» для економіки, Павло Кухта зазначає, що ця ідея була радше медійним міфом. За його словами, сучасна війна не ведеться за лекалами Другої світової, а український оборонний сектор — це не гігантські заводи, а мережа невеликих виробництв і майстерень. Він порівнює підхід України і Росії, зазначаючи, що російська модель більше спирається на мобілізацію грошей, а не людей. Росія вкладає кошти у масштабування виробництва і найм персоналу, тоді як Україна часто використовує застарілі підходи. На його думку, у XXI столітті ефективна мобілізація — це передусім мобілізація фінансів, а не примус людей.Підсумовуючи, Павло Кухта називає головним викликом для економіки України у 2026 році війну та питання її завершення. Він наголошує, що з кожним місяцем затягування війни економічна ситуація лише погіршується. І хоча він не береться прогнозувати, коли саме це станеться, завершення війни, за його словами, стало б ключовим шансом для країни уникнути глибшої економічної кризи і перейти до відновлення.
Матеріал підготувала Наталія Костенко
