В Україні військові після ампутацій можуть отримати сучасні протези безкоштовно за державною програмою. Йдеться не лише про базові вироби, а й про високотехнологічні рішення, які у світі коштують сотні тисяч і навіть мільйони гривень.
Як працює ця система на практиці, які документи потрібні та через що проходять самі пацієнти – в ефірі УСІ розповіли менеджерка протезно-ортопедичного центру Tellus Руслана Шутенко та ветеран Андрій Гродецький.
Історія Андрія Гродецького почалася на фронті під Покровськом, де він отримав важке поранення під час бойового завдання. За його словами, після травми він провів майже 19 годин на позиції з накладеними турнікетами, очікуючи евакуації, і вже тоді усвідомлював можливі наслідки.
Я розумів, що, скоріш за все, буде ампутація. До цього був готовий ще до виходу на позицію, — згадує військовий.
Після евакуації та операції він прокинувся вже без кінцівки, і з цього моменту почався новий, значно довший і складніший етап — відновлення та адаптація до життя після поранення.
У перші тижні, каже Андрій, було складно не лише фізично, а й інформаційно: бракувало чіткого розуміння, як саме працює система протезування, куди звертатися і з чого починати. Значну частину цієї роботи взяла на себе його дружина – вона консультувалася з лікарями, шукала інформацію про центри, читала відгуки та спілкувалася з іншими військовими, які вже пройшли цей шлях.
Вона фактично першою пройшла цей етап – зібрала інформацію, поговорила з людьми, і вже потім ми разом визначилися, – розповідає захисник.
У результаті родина обрала протезно-ортопедичний центр Tellus, куди й звернулася для подальшого відновлення.
Саме з цього моменту починається практична частина шляху до протезування, і, як наголошує Руслана Шутенко, ключове правило на старті – не поспішати. За її словами, перед виготовленням протеза організм має бути повністю готовий до навантаження, а кукса – правильно сформована та загоєна.
Перше – це загоєння кукси. Не має бути відкритих ран, не має бути запальних процесів. Організм має бути готовий до навантаження, — пояснює вона.
Паралельно з цим обов’язково має відбуватися фізична реабілітація: пацієнт працює з м’язами, щоб уникнути контрактур і зберегти рухливість суглобів, адже це напряму впливає на подальше користування протезом.
Цей підготовчий етап Андрій також проходив поступово, виконуючи рекомендації спеціалістів і не форсуючи події. За його словами, лікарі одразу пояснили, що поспіх може лише зашкодити і відтермінувати повноцінне протезування.
Мені сказали, що треба трохи почекати, щоб кукса сформувалася. Я носив компресійні засоби, виконував вправи — і тільки після цього почали рухатися далі, — розповідає він.
Такий підхід дозволяє уникнути ускладнень і зробити наступні етапи більш ефективними.
Після фізичної підготовки наступає не менш важливий етап — оформлення документів для отримання безкоштовного протеза за державною програмою. За словами Руслани Шутенко, насамперед потрібно звернутися до своєї військової частини — до командира, діловода або представників патронатної служби чи соціального супроводу — саме там оформлюють один із ключових документів: довідку про обставини травми (так званий додаток 5), яка є обов’язковою і підтверджує, що поранення отримане під час служби.
Далі необхідно підготувати особисті документи: паспорт громадянина України (якщо це ID-картка — обов’язково додати витяг про місце проживання) та довідку з податкової про присвоєння ідентифікаційного номера.
Ще один критично важливий документ — це медичний висновок про необхідність забезпечення допоміжними засобами реабілітації, у якому прямо зазначається потреба у протезуванні та супутніх засобах; його можуть видати військово-лікарська комісія, лікарсько-консультативна комісія, мультидисциплінарна реабілітаційна команда або експертна комісія, тобто отримати його можна в медичному закладі, де проходить лікування чи реабілітацію військовий.
Після того як усі ці документи зібрані, їх потрібно подати до органів соціального захисту: це можна зробити особисто через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), через місцевий підрозділ соціального захисту, через електронний кабінет особи з інвалідністю або за допомогою соціальних працівників у лікарні. Далі обласний фонд соціального захисту опрацьовує пакет документів і формує електронне державне направлення на протезування, з яким військовий вже може звернутися до будь-якого обраного ним протезного центру в Україні.
При цьому важливо розуміти, що оформлення інвалідності не є обов’язковою умовою для старту, і чекати на неї не потрібно.
Якщо кукса готова і є всі документи, можна починати процес. Інвалідність не є обов’язковою для цього етапу, — наголошує Руслана Шутенко.
Такий підхід дозволяє значно не затягувати час і швидше переходити до практичних дій.
Окремо вона підкреслює, що пацієнт має повне право самостійно обирати центр протезування і не прив’язаний до місця проживання. Людина може звернутися в будь-який заклад в Україні, який надає такі послуги, і ніхто не має права нав’язувати конкретний варіант. Саме цим правом скористався і Андрій Гродецький, коли разом із дружиною вперше прийшов до центру Tellus. Там, за його словами, спеціалісти одразу включилися в процес і допомогли системно пройти всі етапи — від документів до підготовки до протезування.
Після оформлення направлення починається безпосередня робота з пацієнтом у центрі. Спочатку його оглядають фахівці, оцінюють стан кукси та загальний фізичний стан, після чого визначають, чи готова людина до протезування. Якщо ні — дають чіткі рекомендації, які потрібно виконати перед наступним етапом.
Це може бути компресійна терапія, щоб зменшити набряки і сформувати правильну форму кукси, або додаткові вправи, — пояснює Руслана Шутенко.
Лише після цього спеціалісти переходять до зняття зліпка і виготовлення протеза.
Сам процес виготовлення складається з кількох етапів і потребує часу та точності. Спочатку створюється первинний варіант протеза, після чого відбуваються примірки, під час яких його підганяють під конкретного пацієнта.
Це не одноразова дія — це процес із коригуваннями, щоб людині було максимально комфортно, — каже фахівчиня.
За словами Андрія, першу примірку він отримав приблизно за два тижні після того, як кукса була готова, що стало важливим психологічним моментом у його відновленні.
Втім, навіть після отримання протеза процес не стає простішим — навпаки, починається новий етап адаптації. Через інші травми Андрій не зміг одразу почати ходити, тому починав із базових речей — вертикалізації та навчання стояти.
Я починав із вертикалізаторів, вчився просто стояти. Це теж окремий і важливий етап, — розповідає він.
Лише після цього поступово перейшов до перших кроків із допомогою реабілітолога.
Навчання користуванню протезом — це повноцінний процес, у якому пацієнта буквально вчать жити заново. За словами Руслани Шутенко, з людиною працює команда спеціалістів, які допомагають опанувати базові навички: як правильно одягати протез, як тримати рівновагу, як ходити.
Людину фактично вчать заново всім базовим рухам, — пояснює вона. Андрій додає, що цей процес вимагає терпіння і наполегливості, адже кожен крок дається не одразу.
Перший самостійний крок на протезі він згадує як один із найсильніших моментів за весь час відновлення. Після восьми місяців у лежачому та сидячому стані це стало для нього справжнім проривом.
Це дуже сильне відчуття — просто встати і зробити крок після такого періоду, — каже Андрій Гродецький.
Саме такі моменти, за словами фахівців, стають важливими психологічними точками опори для пацієнтів.
При цьому протезування — це не завершення процесу, а лише його етап. Руслана Шутенко пояснює, що з часом тіло змінюється, і протез потребує коригування або заміни окремих елементів.
Кукса змінюється, тому потрібно підлаштовувати протез. Це нормальний і очікуваний процес, — каже вона.
Усе це також покривається державою, включно з ремонтом, обслуговуванням і заміною комплектуючих.
Йдеться і про дорогі технології, які у звичайних умовах є фінансово недоступними для більшості людей. За словами Руслани Шутенко, сучасні протези можуть коштувати сотні тисяч гривень, а високотехнологічні рішення — навіть мільйони. Водночас у межах державної програми військові отримують їх безкоштовно, разом із подальшим обслуговуванням. Також передбачена повна заміна протеза — зазвичай раз на три роки або раніше за потреби.
І фахівці, і самі ветерани наголошують: найважливіше — не відкладати реабілітацію і не боятися цього шляху.
Життя після ампутації є. Воно змінюється, але воно продовжується, — підкреслює Руслана Шутенко.
Андрій Гродецький погоджується і додає, що головне — не зупинятися:
Це не кінець. Це просто інший етап життя.
