Поет, який читає власні вірші чи то коло моря, чи на центральній вулиці міста Дерибасівській. Едгара Вінницького можна зустріти випадково та не забути вже ніколи. Так легко та щиро він римує, що здається, мозок відпочиває. Виявилось, що з початком війни Едгар вирішив йти до тероборони, аби захищати країну та свою родину, але, звертаючи увагу на здоров'я та аналізуючи, у чому він міг би згодитися більше, Едгар вирішив допомагати людям пережити страшні події віршами. Хлопець виходить на вулиці міста та читає свою поезію.

Будинок сімейного типу у селищі Дачне буде відновлено ще не скоро. Російська ракета вдарила по ньому у липні вночі, за традицією, коли всі спали. На той момент у будинку знаходилось семеро людей, шестеро з яких – діти. Те, що жоден з них не зазнав важких поранень – справжнє диво, як і те, що інші семеро членів родини заночували у цей день у будинку неподалік. Сама споруда зазнала значних пошкоджень. Також постраждало сімейне авто. Наступного дня після трагедії люди почали збирати кошти на відновлення будинку, а його мешканці – це всиновлені діти, біологічні діти та онуки однієї тендітної жінки - на будь-яке питання відповідають тепер з додатком «Найголовніше, що ми живі!».