Роман родом з Маріуполя, військовий з перших днів боронив Україну і отримав важке поранення руки: він дивом залишився живим. Зараз хлопець у черзі, щоб отримати імплант. Він сподівається, що ще зможе повернутися в ЗСУ.

Били струмом, душили та обіцяли вбити. Все це у полоні рашистів витримав 25-річний уродженець Білгород-Дністровського Дмитро Рашкевич. Військовий інженер захищав Азовське море, його полк не встиг покинути Запорізьку область до окупації. У полоні він чув, як розстріляють інших українських військових, як у сусідній камері гвалтують полонену жінку, як катують його друзів. Зараз визволений захисник вже вдома та розповів журналістам свою історію. Слухати без сліз про усе, що пережив хлопець, неможливо.

У Херсоні окупанти вивозять унікальну колекцію античної та середньовічної епіграфіки з обласного краєзнавчого музею. Саме в цьому музеї зберігалися чотири заставні плити XV століття із фортеці Білгород на Дністрі, значущі для Одещини.

Історико-топонімічна комісія рекомендує Одеській міській раді перейменувати майже всі вулиці, названі на честь радянських та російських постатей.

Давайте подивимось, як жили в Одесі 100 років тому. Розхожа фраза «сто років тому» вже не означає «до революції». «Золотий вік» одеського порту тоді вже відійшов у минуле, а нова радянська реальність межувала із зубожінням. Нагадаємо, що 1922 рік — це два роки після остаточного встановлення радянської влади в Одесі та час перших спроб перейти до мирного життя. За бажанням можна простежити деякі паралелі з сьогоденням – епідемії, кораблі із зерном (щоправда, у протилежному напрямі щодо нашої сучасності). Але голоду, на щастя, сьогодні в нас немає.

Після отримання повістки одеський стоматолог Андрій одразу мобілізувався та був розподілений до 28-ї бригади «Лицарів зимового походу».

До того, як стати головним боцманом на флагмані Морської охорони, Анатолій пройшов багаторічний морський вишкіл на катері Морської охорони «Златокрай» – легендарній кузні кадрів морських прикордонників. Саме на «Златокраї» він подолав свій перший шторм, вперше брав участь у затриманні порушників державного кордону.

Коли розпочалась війна, Інна Лісова готувала до середньої школи свій перший клас. Навчання перервалося, у місто прийшли російські військові та встановили свої порядки: ходили з автоматами по місту та забирали проукраїнськіх активістів. Проте, як і більшість, Інна не скорилася та стала допомагати ЗСУ. Та, як говорять чорнобаївці, саме завдяки згуртованості містян наші військові знають майже все про позиції рашистів.

Олександр народився в Криму, але через анексію півострова силами рф переїхав до Одеси. Після повномасштабного вторгнення релігійний чоловік почав волонтерити, а потім став капеланом 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.

Будинок сімейного типу у селищі Дачне буде відновлено ще не скоро. Російська ракета вдарила по ньому у липні вночі, за традицією, коли всі спали. На той момент у будинку знаходилось семеро людей, шестеро з яких – діти. Те, що жоден з них не зазнав важких поранень – справжнє диво, як і те, що інші семеро членів родини заночували у цей день у будинку неподалік. Сама споруда зазнала значних пошкоджень. Також постраждало сімейне авто. Наступного дня після трагедії люди почали збирати кошти на відновлення будинку, а його мешканці – це всиновлені діти, біологічні діти та онуки однієї тендітної жінки - на будь-яке питання відповідають тепер з додатком «Найголовніше, що ми живі!».