Хочу повернутися до ЗСУ: історія пораненого військового Романа Каркошкіна

Свою історію хлопець розповів журналістам, повідомляє кореспондент Української Служби Інформації.

Усміхнений Роман Каркошкін підтримує одною рукою іншу. Він признається, що його зараз взагалі могло не бути в живих, адже його бригада потрапила под обстріл. Далі – його розповідь від першої особи.

«На війні мені довелося стати сапером, хоча за фахом я понтонер. Але українці дуже швидко вчаться, я це на собі відчув. За кілька днів, як мене поранили, ми приїхали в якесь село. До нас прибігли місцеві бабусі та дідусі та просили не кидати їх. Говорили: «Хлопчики, не їдьте, ви нам дуже потрібні». А по праву сторону вже висадився орківський десант, зліва було сто одиниць ворожої техніки, попереду – наші «Гради» вели з ними бій. І все одне люди підтримували нас.

Рано чи пізно в нас мав закінчиться тротил, і він дійсно закінчився. Мені дали наказ їхати на базу за боєприпасами. Пам’ятаю, як ми проїжджали якійсь населений пункт і місцеві люди нам махали. Вже була ніч, їхати швидко не виходило. Ми їхали десь 30 км/час. І раптом по нам почали стріляти з автоматів. Я їхав вторим. Я не знаю, скільки там було автоматів, тому що перший «ЗіЛ» просто перетворили в дуршлаг.

Я зупинився, вибіг і почав вести вогонь. Я почув, що в третьому «ЗіЛі» сидіть мій товариш, тримається за кермо і не рухається – тому що отримав шок. Я побіг до нього і саме тоді отримав поранення в лікоть, зато товариш почав рухатися. Я побіг в посадку і ліг там, і саме в цю мить, як говорять, все життя перед очима пролетіло. Через декілька хвилин все затихло, і я подумав, що це все і всіх наших положили. Але ні, ми усіх положили. І той самий Ваня з третього «ЗІЛу» наклав мені джгут, і саме так я залишився живим, а інакше мене вже не мало тут бути», – розповів Роман.

Зараз хлопець чекає в черзі на імплант руки і сподівається, що попри поранення ще зможе служити.

«Мені говорять, що черга не рухається, і скоріш за все, операція вже буде після війни. А я дуже хочу повернутися назад в армію. Я навіть просив, щоб мене в часті залишили. Пропонував взяти мене поваром, картоплю я можу чистити. Але мені сказали, що ні, що я не годен», – каже Роман.

Для тих, хто хоче допомогти – номер карти Романа 5168752012250620.

Дмитро Рашкевич та Роман Каркошкін

Раніше на USIonline.com —

Мене виводили на розстріл: розповідь про полон військового з Одещини Дмитра Рашкевича

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.