Резервна енергетика, тепло і виживання будинків: що насправді може врятувати Одесу під час блекаутів (відео)

Щоб відокремити чутки від реальності та зрозуміти, які рішення справді працюють, Українська Служба Інформації поговорила з підприємцем і фахівцем у сфері систем життєзабезпечення та енергоефективності Сергієм Лейвіковим про те, що може допомогти Одесі — і особливо багатоквартирним будинкам міста — залишатися зі світлом і теплом за будь-якого сценарію.

Наш спікер переконаний: навіть якщо бойові дії припиняться, проблеми в енергетиці не зникнуть швидко. Значна частина систем зруйнована або зношена, і наслідки цього Україна відчуватиме ще багато років. Саме тому рішення відмовлятися від генераторів, акумуляторів чи інших резервних джерел через розмови про можливі «перемир’я» він називає необачним.

За його словами, якщо падіння попиту призводить до зниження цін, це радше шанс, ніж привід розслаблятися. Купувати резервні джерела живлення все одно доведеться. Але робити це варто не хаотично, а свідомо — обираючи якісне обладнання, яке працюватиме роками, а не один сезон.

Сьогодні Одеса має різні типи житлових будинків, і для кожного з них потрібні свої рішення. Частина міста користується центральним опаленням, частина — кришними котельнями, ще в інших будинках тепло забезпечують індивідуальні котли в квартирах. Найскладніше тим, хто повністю залежить від центрального теплопостачання. Під час знеструмлення там зникає не лише світло, а й тепло та вода, і саме такі будинки опиняються в найбільш уразливому становищі.

У будинках, де є власні котельні або індивідуальні котли, ситуація трохи краща. Там вже існує база, на яку можна спиратися, доповнюючи її акумуляторами чи генераторами. Але і в цих випадках універсальних рецептів немає — усе залежить від технічного стану будинку, його поверховості та наявної інфраструктури.

Говорячи про ризики для старого житлового фонду, Сергій Лейвіков нагадує, що Одеса вже стикалася з локальними ситуаціями, коли через морози людям доводилося демонтувати замерзлі системи опалення. 

Масштабного паралічу, як у Києві, де зливали теплоносій і цілі райони залишалися без тепла, в Одесі поки не було. Але війна лише підсвітила проблеми, які існували й раніше: зношені мережі, відсутність модернізації та системного підходу до житлово-комунального господарства.

Альтернативні джерела енергії, зокрема сонячні панелі, давно обговорюють як можливу панацею. Проте, до повномасштабної війни тема відновлюваної енергетики часто мала радше рекламний характер. Попри державні програми, масової модернізації так і не відбулося. Вартість панелей і відносно повільна окупність не мотивували більшість будинків вкладатися в такі рішення.

Ситуація змінилася з початком війни. Сьогодні вже мало хто рахує терміни окупності. Там, де є можливість, сонячні панелі встановлюють, зокрема й завдяки гуманітарній допомозі. Найчастіше їх можна побачити на дахах соціальних установ. Проте, як наголошує фахівець, вони не створюють повної енергетичної безпеки. Це лише додаткові вати чи кіловати, які в певний момент можуть стати критично важливими, але не замінять повноцінну систему.

Ідеальна модель багатоквартирного будинку в умовах війни, за словами Сергія Лейвікова, виглядає так: власне джерело тепла, сонячні панелі на покрівлі, безпечний генератор для подачі води, роботи котельні та резервного освітлення, а також акумулятори для ключових систем життєзабезпечення. Такі будинки вже з’являються, хоча в Одесі їх менше, ніж у Києві, де мешканці за роки війни зіткнулися з відключеннями значно частіше.

Для соціальних установ алгоритм подібний: резервні джерела живлення, альтернативне опалення, акумулятори та перехід на менш енерговитратне обладнання. Це не ідеальна картинка, а маршрут, яким, на думку експерта, мають рухатися керівники закладів і голови ОСББ.

Водночас залишаються будинки, які досі не мають навіть мінімального резерву. Саме в таких ситуаціях люди найгостріше реагують на тривалі відключення, інколи виходячи на протести. Сергій Лейвіков визнає: під’єднати великий мобільний генератор і «оживити» цілий будинок технічно майже неможливо, якщо знеструмлена підстанція, що живить район. Мобільні електростанції чи котельні на колесах не здатні вирішити проблему, коли без світла залишається великий масив житла.

Єдиний реальний шлях у таких умовах — допомога людям через пункти незламності та тимчасові прихистки поблизу дому, де можна зігрітися, помитися й перечекати найскладніший період. Особливо це важливо для літніх і маломобільних людей, для яких холод у квартирі стає серйозною загрозою.

Говорячи про майбутнє, Сергій Лейвіков наголошує: центральне опалення там, де воно працює, краще зберігати. У мирний час воно ефективніше, екологічніше й дешевше. Але в умовах війни будинки мають самі шукати додаткові можливості для резервного живлення. Газифікація існуючих багатоповерхівок часто технічно неможлива, тому кардинальних рішень тут небагато.

Натомість є напрям, який досі недооцінюють, — комплексна термомодернізація. Клаптикове утеплення окремих квартир не дає ефекту і лише псує вигляд будинків. Зменшення тепловтрат могло б значно підвищити стійкість житла до холодів навіть за відсутності стабільного теплопостачання.

За словами фахівця, держава вже має інструменти для цього. Працює Фонд енергоефективності з програмою «ЕнергоДім», є програми компенсації кредитів і нові механізми підтримки ОСББ для встановлення генераторів та акумуляторів. Під час війни ці програми стали простішими й зрозумілішими, і, на його думку, ними варто користуватися максимально активно.

Сергій Лейвіков радить керівникам ОСББ та установ не чекати завершення зими, а вже зараз планувати заходи зі зменшення тепловтрат, встановлення резервної генерації та накопичення енергії. Кожен додатковий кіловат-година, за його словами, робить життя у будинку трохи стабільнішим — навіть якщо про повний комфорт у воєнний час говорити складно.

Матеріал підготувала Наталія Костенко. 

Раніше на  USIonline.com —

Небезпечне тепло: як одесити гріються без світла і опалення та чим це закінчується (фото, відео)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.