Питна вода проти зрошення: обміління придунайських озер Одещини ставить під удар громади (фото, відео)

Про те, наскільки критичною є ситуація і чи є у держави проєкти глобального вирішення проблеми, Українська Служба Інформації запитала у Степана Чернявського — народного депутата України, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики.

Степан Чернявський

Чи справді ситуація настільки складна і в чому причина?

Так, дійсно, ця проблема існує, і вона має циклічний характер — раз на 20-30 років. Ми зіштовхуємося із суттєвою посухою поряд із загальними проблемами країни.
У деяких місцях рівень води впав до 60 см — це значно нижче норми. У Болградській громаді, залежній від озера Ялпуг, існує реальна загроза, що місто може залишитися без води. Уже втручаються військова адміністрація та ми, як парламент.

Карта озер

Причини — наслідки старих рішень: за радянських часів поглиблювали канали, але не по руслу річок, як це треба робити, а так, як було легше і дешевше. Вода, рухаючись не по природному руслу, швидше втрачається через випаровування. Десь навпаки, канали звужували, щоб зробити мости. Я не думав, що показники будуть такі критичні, але науковці показали — випаровування справді величезні. Те, що ми маємо зараз — це результат бездіяльності минулих десятиліть: «побудували і забули».

Таким чином, йдеться не просто про пояснення процесів і цифр. Акцент варто робити на системності проблеми: водозабезпечення озер порушене ще на етапі інфраструктурного планування.

Кагул

Кошти на закачку води і логіка державного реагування

Чи є у держави зрозуміла стратегія вирішення цієї проблеми і гроші на її реалізацію?

«Є — зараз повернули 50 мільйонів гривень на «закачку води». Ці кошти з держбюджету підуть на саме озеро Ялпуг, щоб Болград не залишився без води. Цей процес контролює Обласна військова адміністрація — адже всі розуміють, що вода — це пріоритет, який не можна відкласти. Це не просто продовольча чи екологічна загроза, це комплексна загроза життю громад.»

Але, як зауважує Степан Чернявський, для сталого рішення проблеми потрібне стратегічне бачення.

Уроки Ізраїлю: технології майбутнього

Який світовий досвід у вирішенні проблеми обміління озер в Одеській області міг би стати у нагоді?

«Ми ще до повномасштабного вторгнення побували в Ізраїлі, щоб подивитися, як вони зберігають воду. Там немає великих природних прісних водойм, але фрукти і овочі вирощені в Ізраїлі, їдуть по всьому світі. І це вражає. Там дощову воду переробляють в технічну. І сучасні технології дозволяють ізраїльтянам накопичувати воду дуже високої якості. 

А що стосується зрошення, то в Ізраїлі це технології крапельного або підземного зрошення, які мінімізують випаровування води. Ми в Україні теж плануємо відновити близько мільйона гектарів зрошуваних земель. Але без таких технологій, як в Ізраїлі, ми приречені втрачати ґрунти та врожаї».

Нонсенс двох новин: інвестиції у зрошення й продаж зрошувальних земель

Сьогодні в інформаційному просторі з’явилися дві новини. Перша про те, що в Одеській обласній державній адміністрації обговорили залучення італійських інвесторів до розбудови зрошувальних систем регіону. Друга про те, що на аукціон виставили 1000 га зрошуваних земель в Одеській області? Як Ви можете прокоментувати ці новини?

«Будь-яка господарська діяльність має місце — може якась компанія зібрала великий пул земель і виставляє орендні права. Думаю, йдеться, скоріше про оренду, ніж про продаж власності.

Але я хочу зробити акцент на іншому: зрошення — це не просто підключити труби, а зробити їх економними. Я в Ізраїлі бачив тільки крапельне чи підземне зрошення. У нас ще є «фрегати» — системи, які витрачають воду на полив і ніхто не рахує випаровування і втрати тієї вологи. А ми сьогодні вже маємо економити кожен грам води. Ми ж всі бачимо новини про те, що скоро почнеться чи не боротьба за водні ресурси. 

У бюджеті вже закладено 200 млн грн на компенсацію фермерам 50% вартості нових систем зрошення — це сигнал, що дещо змінюється. Адже ми постійно наголошуємо, що 70% ВВП країни – це саме аграрний і переробний сектори. І його просто неможливо залишити без підтримки».

Об’єднання аграрної та екологічної політики

Як влада працює над узгодженням інтересів між аграріями та екологами?

«Ми зробили крок: тепер один міністр відповідає за аграрне й екологічне — раніше між міністерствами був постійний конфлікт. Екологи казали: «не беріть воду, водойми міліють», аграрії — «нам треба!». Тепер якщо хочеш зрошення — будь ласка, роби розрахунки: озера, джерела, що можна брати, скільки і на якому моменті необхідно зупинитися. Все – через інститути й науковців. Якщо озеро може віддавати, скажімо, 500 000 кубів — тільки стільки мають можливість взяти з водойми на потреби громади і в тому числі фермерів.

Окремо хочу згадати про Закон про організації водокористувачів. Він уже прийнятий. І цим документом ми руйнуємо монополію водокористування, відбираючи її в агентств, які раніше вирішували кому давати воду, а кому ні і в яких обсягах. Тепер фермери, які користуються водою з певного джерела, можуть об’єднуватися і робити реконструкції — встановлювати насосні станції, сонячні прилади енергогенерації і таким чином зробити для себе воду дешевшою. Вода, яка зараз коштує 10 грн/м³, може коштувати для аграріїв таких об’єднань 0,50 грн, якщо все буде оптимізовано. Але обсяги в будь-якому випадку будуть обмежені — тому користувачі діятимуть обережно.»

Китай

Чи залишаться фермери в Одеській області за умови обмеженого водокористування?

Чи правда, що зараз десятки фермерів на Одещині взагалі не мають доступу до води, необхідної для зрошення?

«Це правда, але тут потрібен науковий підхід. Не може бути необмежена кількість води — є інститути, які встановлюють, скільки можна брати з певного джерела. Фермери, які мають сучасні системи (крапельне, підземне зрошення), можуть обробляти 100 га або більше. Ті, хто використовує старі методи, змушені переходити на нові чи зменшувати площі. Перехід — болючий, але іншого шляху у нас немає»

Як аграрію ухвалити рішення: ставити дороге обладнання чи зменшувати потребу в поливі?

«Сьогодні підприємці мають розуміти: перш ніж сіяти, треба досліджувати водні ресурси, організовуватися в об’єднання водокористувачів і планувати, що і як вирощувати. Без цього — ніякого нормального врожаю не буде. Дощів уже майже немає, і це не просто «небагато дощу» — це теж наслідок зміління озер. Вода сама притягує опади: де водойма — там волога. Якщо озера міліють, дощі йдуть повз. Ми повинні відновлювати озера, щоб створити мікроклімат. Що конкретно треба робити вже сьогодні? Фермери звертаються до інститутів, дізнаються ліміти води, модернізують системи. Зараз є програма: 200 млн грн на компенсацію 50 % вартості систем зрошення, програма кредитування «5-7-9». І всім цим варто користуватися. 

Одеський кавун

А якщо фермер вирощуватиме бавовник, інжир, корнішони чи культури, які потребують менше води — це теж правильний шлях. Уже на Одещині кавуни ростуть не гірші, ніж в Херсоні. І це додає оптимізму!»

Ялпуг

Війна, люди та фінансування

Яка динаміка аграрного сектору на Одещині в умовах війни та кліматичних змін?

«Звичайно, війна накладає корективи, і сьогодні людський фактор — найскладніший виклик. Без кадрів, без людей — не буде жодного бізнесу. У ці дні аграрний сектор показав, що він здатен вижити та підтримати країну. Фермери не просто працювали — часто віддавали ресурси, щоб підтримати армію. Ми своєю чергою підтримуємо їх через програму «5-7-9» — дешеві кредити, щоб фермери могли інвестувати в модернізацію. Це зараз — найкраща програма для підтримки аграріїв. 

Я пам’ятаю, коли ми ще починали розробляти “5-7-9”, я їздив по Одещині, зустрічався з фермерами, дізнався у них, яка потрібна допомога. І один з аграріїв тоді мені сказав: Не треба нам допомагати, дайте нам дешеві гроші.»

Доля Куяльницького лиману

Що з Куяльником? Чи є шанси врятувати цей унікальний природний об’єкт?

«Пів року — рік тому почали серйозно обговорювати проблему Куяльника. Основні проблеми — неправильне очищування, зміна річища, живлення відрізане. Це наша «перлина»: коли мене повезли порівнювати його з Мертвим морем — я сказав, що у нас кращі умови. У них спочатку був паркан, потім платний вхід, а у доступ безкоштовний. Але, на жаль, вода в лимані вже практично зникла.

Є ініціативна група, є науковці, які займаються питанням збереження Куяльницького лиману і досліджують його комплексно: чи треба прочистити річище, збільшити дамбу. Але на сам проєкт потрібні гроші. І ми зараз, в умовах війни, не можемо виділити, скажімо, 100 млн грн на такий проєкт без гарантій, що він буде реалізований. А його реалізація коштуватиме ще значно більше і це – точно питання мирного часу.

Потрібні попередні домовленості з тими, хто фінансуватиме розробку проєкту: частково — громада, частково — обласний бюджет, решта – державний бюджет. І тоді буде гарантія, що ми не витратимо гроші на проєкт дарма. Як це, на жаль, буває. Ми зараз не можемо собі дозволити виділяти гроші на проєкти, які не будуть реалізовані. Це неприпустимо. Нам потрібно 100 млн тільки на проєкт і ще 1 млрд на реалізацію — ми це все шукаємо. І якщо  тільки побачу промінчик у тунелі — одразу повідомимо добру новину».

Куяльник

Матеріал підготувала Наталія Костенко 

Раніше на  USIonline.com —

На порятунок озера Катлабух спрямують 4 мільйони гривень (фото)

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.