Трамп зробив ставку на конкретну підтримку України замість обіцянок щодо вступу в НАТО — політолог
Україна отримала від саміту НАТО в Анкарі значно більше практичних результатів, ніж чергових декларацій про майбутнє членство в Альянсі. Зустріч президентів України та США продемонструвала зміну формату відносин між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом, а заяви американського президента про можливість передачі ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для комплексів ППО Patriot можуть стати одним із найважливіших довгострокових рішень у сфері безпеки. Водночас питання вступу України до НАТО свідомо відійшло на другий план, поступившись місцем конкретним домовленостям щодо озброєння, військового виробництва та фінансової підтримки.
Про це політолог Олексій Буряченко сказав в ефірі USI Online.
Спілкування Зеленського і Трампа стало значно прагматичнішим
На думку Олексія Буряченка, остаточні підсумки саміту НАТО варто буде оцінювати після появи всіх офіційних документів і завершення кулуарних переговорів. Водночас уже зараз можна говорити про кілька важливих тенденцій, які стали очевидними після зустрічі Володимира Зеленського та Дональда Трампа.
Політолог звернув увагу, що на перебіг саміту впливало багато зовнішніх факторів — від загострення ситуації навколо Ірану до настрою американського президента. Саме тому ще до початку заходу Буряченко припускав, що фінальні результати можуть істотно відрізнятися від попередньо узгоджених документів.
Попри це, зустріч двох президентів, за оцінкою експерта, пройшла конструктивно та підтвердила, що обидві сторони зробили висновки після попередніх конфліктів.
Зеленський зробив висновки, що з Трампом потрібно поводитися делікатно для того, щоб отримати те, що потрібно Україні. Тепер наш президент чітко усвідомлює: важливіше отримати підтримку США, а не нарватися на черговий конфлікт, намагаючись пояснити американському президенту біль українського народу.
На думку Буряченка, президент США також зрозумів, що український лідер не будуватиме відносини на особистому підлабузництві чи бажанні говорити лише приємні речі. Саме тому нинішній формат взаємодії між Києвом і Вашингтоном став більш виваженим та результативним.
ЄС був зацікавлений у присутності України на саміті
Буряченко вважає, що участь Володимира Зеленського в саміті НАТО активно підтримували саме європейські союзники. За його словами, для країн Євросоюзу було важливо, щоб Дональд Трамп більше говорив про Україну та російсько-українську війну, а не концентрувався на претензіях до європейських партнерів або можливому залученні НАТО до війни з Іраном.
На його думку, участь України у саміті мала набагато ширше геополітичне значення, ніж може здатися на перший погляд. Києву довелося одночасно зберігати конструктивний діалог зі Сполученими Штатами та підтримувати спільну з європейськими союзниками позицію.
Саме тому експерт вважає дипломатичну роботу української команди одним із головних успіхів саміту. Він переконаний, що Україні вдалося пройти «тонкою дипломатичною гранню» без нових конфліктів із Білим домом і водночас зберегти підтримку європейських партнерів.
Заява Трампа про Patriot стала несподіванкою
Особливо важливою Буряченко назвав публічну заяву Дональда Трампа про можливість надати Україні право виробляти ракети-перехоплювачі для систем ППО Patriot. За словами політолога, він очікував, що подібні домовленості можуть з’явитися пізніше, після додаткових консультацій, однак американський президент фактично сам озвучив цей напрямок співпраці.
Втім, експерт закликав не сприймати цю заяву як питання найближчих тижнів або місяців. Він наголосив, що війна триває вже зараз, тому Україні необхідно одночасно працювати одразу над кількома напрямками посилення протиповітряної оборони.
Першим завданням він назвав отримання максимальної кількості готових ракет PAC-3 від тих держав, які вже мають відповідні запаси. Саме це, на його думку, має стати головним практичним результатом нинішнього саміту НАТО, адже українська армія потребує цих засобів захисту вже сьогодні.
Другим напрямком експерт назвав отримання від США юридично оформлених гарантій щодо передачі Україні ліцензії на виробництво таких ракет у майбутньому. Він визнав, що реалізація такого проєкту потребуватиме часу, однак саме зараз важливо закласти його правову основу.
На думку Буряченка, американська сторона навряд чи вкладатиме багатомільярдні інвестиції у виробництво зброї на території України доти, доки залишаються високими ризики російських ракетних ударів по критичній інфраструктурі і підприємствах воєнного та подвійного призначення. Саме тому створення виробництва є питанням довгострокової перспективи, а не швидкого рішення.
Водночас експерт наголосив, що йдеться не лише про оборону. Він переконаний, що виробництво таких ракет означатиме нові робочі місця, податкові надходження та розвиток високотехнологічної промисловості.
За його словами, така співпраця вигідна і самим Сполученим Штатам. Україна може запропонувати відносно дешеву землю для будівництва підприємств, конкурентну вартість електроенергії та підготовлену робочу силу, тому говорити про благодійність із боку Вашингтона не варто.
Буряченко також зазначив, що просування подібних проєктів підтримує впливове американське оборонне лобі, яке зацікавлене у розвитку нових виробничих майданчиків. Водночас він скептично оцінив перспективи швидкого будівництва аналогічного підприємства навіть у Польщі, оскільки безпекові ризики для всього регіону залишаються занадто високими.
Україна має розвивати власну антибалістичну програму
Третім і, на думку Буряченка, стратегічно найважливішим напрямком має стати створення власної української антибалістичної програми. Політолог наголосив, що Україна вже веде переговори не лише з європейськими партнерами, а й із країнами Перської затоки, які вельми зацікавлені у створенні сучасних систем протиракетної оборони.
За його словами, певні напрацювання вже є і в співпраці з Німеччиною. Зокрема щодо розвитку систем IRIS-T. Експерт зазначив, що ці комплекси майже бездоганно працюють проти крилатих ракет, тоді як Україна вже накопичила унікальний бойовий досвід боротьби з балістичними цілями.
На його думку, поєднання українського практичного досвіду з європейськими технологіями може дозволити створити нове покоління засобів протиракетної оборони. Це не лише підсилить безпеку України, а й відкриє можливості для формування нових міжнародних безпекових проєктів, у яких українські оборонні розробки стануть одним із ключових елементів.
Практична допомога важливіша за чергові обіцянки вступу України в НАТО
Окремо політолог звернув увагу на те, що під час нинішнього саміту фактично не звучала тема вступу України в НАТО. На його думку, це не варто сприймати як поразку української дипломатії, адже цього разу Київ отримав значно більше конкретних рішень.
Буряченко наголосив, що саміт приніс низку практичних домовленостей, які мають набагато більшу цінність, ніж традиційні політичні декларації про «відкриті двері» Альянсу.
Він нагадав про домовленість із Канадою щодо фінансування закупівлі ракет-перехоплювачів майже на 900 мільйонів доларів, а також про нові рішення щодо розвитку українського військово-промислового комплексу, розширення міжнародних оборонних проєктів і продовження програм військової підтримки.
Політолог зазначив, що Україна також отримала підтвердження масштабної фінансової допомоги. За його словами, йдеться про приблизно 70 мільярдів доларів підтримки на два роки, причому обсяг фінансування у наступному році має бути не меншим, ніж у поточному.
На думку експерта, саме такі практичні рішення є значно ціннішими для держави, ніж чергові дипломатичні формулювання про майбутній вступ до Альянсу.
Мені дійсно подобається, що для України на цьому саміті багато конкретики — по зброї, по військово-промисловому комплексу, по продовженню програм підтримки і по виділенню військової допомоги.
НАТО і ЄС проходять складний етап трансформації
Буряченко переконаний, що сьогодні ні НАТО, ні Європейський Союз не перебувають у тому стані, який дозволяє їм приймати нових членів без глибокої внутрішньої перебудови.
Він звернув увагу на зміну ролі Сполучених Штатів у європейській системі безпеки. За словами політолога, американські посадовці вже неодноразово заявляли про необхідність поступового скорочення безпекової присутності США в Європі та передачі більшої відповідальності самим європейським країнам.
Саме тому, на його думку, Україна не повинна будувати свою політику на очікуванні швидкого вступу до НАТО. Як приклад Буряченко навів заяви представників країн Балтії, які вже зараз визнають, що в разі потенційної ескалації з боку Росії їм певний час доведеться розраховувати насамперед “на власні сили”, а не на захист з боку Альянсу.
Політолог вважає, що це демонструє складний стан сучасної архітектури безпеки. За його словами, навіть держави-члени НАТО сьогодні ставлять питання про власну здатність реагувати на можливі загрози, тому очікувати швидкого розширення Альянсу було б нереалістично.
Україні не варто жити ілюзіями щодо членства
Експерт критично оцінив підхід, коли перспективу членства України в НАТО або Європейському Союзі зводять виключно до виконання чергових вимог чи реформ.
На його думку, не можна створювати враження, що достатньо виконати всі поставлені умови, після чого Україну автоматично “запросять” до відповідних міжнародних структур. Він нагадав, що історія розширення Європейського Союзу знає чимало прикладів, коли після виконання одного переліку критеріїв країни-кандидати отримували нові вимоги й роками залишалися у статусі претендентів.
Буряченко переконаний, що Україна повинна прагнути до членства в НАТО та ЄС, адже ці цілі закріплені в Конституції та відповідають стратегічним інтересам держави. Водночас переговори, на його думку, мають вестися на партнерських засадах.
Політолог наголосив, що сьогодні Україна вже має найбоєздатнішу армію Європи, величезний бойовий досвід та сучасні військові технології. Саме тому нова система європейської безпеки, на його переконання, не може будуватися без участі України.
Він вважає, що саме усвідомлення цієї цінності має стати основою майбутніх переговорів щодо членства як в НАТО, так і в Європейському Союзі.
Головне досягнення саміту — збереження США в європейській системі безпеки
Коментуючи можливу появу в підсумковому комюніке саміту в Анкарі формулювання про Росію як довгострокову загрозу безпеці США і країн Європи, Буряченко нагадав, що саме протидія Радянському Союзу та його наступникам історично була основною причиною створення НАТО, тому подібні формулювання не змінюють реальної безпекової ситуації.
На думку експерта, справжнім результатом саміту стало зовсім інше. Він вважає, що європейським союзникам вдалося зберегти Сполучені Штати у системі європейської безпеки щонайменше ще на один рік — до наступного саміту НАТО.
Політолог не приховує, що за це Європі доведеться значно збільшити власні оборонні витрати, однак саме такий компроміс, на його думку, став головним політичним підсумком зустрічі.
Водночас він звернув увагу, що Кремль уважно стежив за перебігом саміту та розраховував на конфлікт між Дональдом Трампом і європейськими союзниками. За словами Буряченка, Москва також могла очікувати, що США спробують змусити європейські країни активніше долучитися до військових операцій на Близькому Сході, що створило б додаткову кризу всередині Альянсу.
Однак, як вважає експерт, цього сценарію не сталося. Він припустив, що команда Дональда Трампа поступово доходить висновку про неможливість будувати стратегічні домовленості з російським керівництвом і дедалі більше повертається до співпраці з традиційними союзниками.
Добре, що Трамп це усвідомив і зробив ставку на своїх європейських союзників і на Україну,
— заявив Олексій Буряченко, підсумовуючи результати саміту НАТО в Анкарі.
