Чи змінює Трамп підхід до російсько-української війни: політолог Якубін про сигнали після саміту G7

Дональд Трамп дійсно може змінювати свою риторику, але ключове питання зараз — не в заявах, а в тому, чи почала його адміністрація інакше дивитися на саму логіку завершення російсько-української війни.

Саме на цьому в ефірі УСІ Online акцентував політолог Олексій Якубін, аналізуючи наслідки саміту G7 і нові сигнали з боку США.

Іран, нафта і санкції: як Близький Схід впливає на війну в Україні

На думку Олексія Якубіна, оцінювати зміну позиції США щодо України неможливо без розуміння ширшого геополітичного контексту — насамперед ситуації навколо Ірану.

Політолог пояснює: домовленості між США та Іраном, а також спроби вийти на новий переговорний формат після ескалації на Близькому Сході, напряму впливають на російсько-українську війну. І причина тут не лише політична, а й геоекономічна.

Передусім йдеться про нафту. Саме нафтовий фактор, за словами Якубіна, сьогодні залишається одним із найчутливіших важелів впливу на Кремль. Коли почалося американо-ізраїльське протистояння з Іраном, Сполучені Штати частково послабили санкційний тиск на нафтовий ринок. Це, фактично, дозволило Росії заробляти більше.

За словами аналітика, додаткові нафтові доходи дали Москві можливість частково закрити накопичені економічні проблеми, які вже починали проявлятися. А це, відповідно, посилило фінансову стійкість Росії у війні проти України.

Тепер ситуація почала змінюватися. Щойно США наблизилися до нових домовленостей з Іраном, Вашингтон знову повернувся до жорсткішої санкційної логіки щодо російської нафти.

Це означає, що країнам, які купують російську нафту — передусім Індії, а частково і Китаю — може стати значно складніше продовжувати такі закупівлі у попередніх обсягах. Якщо це станеться, доходи Росії неминуче знижуватимуться.

Якубін наголошує: це матиме прямий вплив і на фронт, і на переговорний процес, адже фінансова спроможність Кремля вести довгу війну напряму залежить від експортних надходжень.

Крім того, зниження цін на нафту важливе й для України. У контексті енергетичної безпеки наша держава значною мірою залежить від європейського ринку нафти та нафтопродуктів. Тож здешевлення енергоресурсів потенційно зміцнює і українські економічні можливості.

G7 показав зміну риторики, але чи змінив політику Білий дім?

Олексій Якубін закликає не підміняти політичний аналіз емоціями. За його словами, після саміту G7 пролунало чимало обнадійливих заяв — зокрема від Еммануеля Макрона, Марка Карні та інших західних лідерів. Усі вони так чи інакше говорили про те, що адміністрація Трампа начебто почала дослухатися до представників України та європейських партнерів.

Однак, наголошує політолог, заяви самі по собі не роблять великої дипломатії. Політичний курс визначається не словами, а державними інтересами. Саме тому ключове питання зараз звучить так: чи почали США бачити власний національний інтерес у завершенні війни не на умовах Росії, а на умовах, прийнятних для України та Європи?

На думку Якубіна, саме це є головним маркером реальних змін. Він нагадав, що за останні роки Україна чула безліч сильних, емпатичних і навіть жорстких заяв від західних посадовців. Але дуже часто подальші дії урядів суттєво відрізнялися від гучної риторики. Саме тому зараз важливо зважати не на слова, а на конкретні рішення адміністрації Трампа.

“Дух Анкориджа”: чому США певний час фактично ретранслювали російську логіку

Окрему увагу Якубін приділив тому, як Вашингтон раніше сприймав російське бачення війни.

Він згадав так званий “дух Анкориджа” — умовну логіку домовленостей, про зміст яких публічно майже нічого не відомо. За словами політолога, можна припустити, що в певний момент американська сторона значною мірою повірила російським оцінкам ситуації на фронті.

Йшлося про російський наратив, що Україна нібито не здатна довго утримувати фронт, що Донбас неминуче буде втрачено, а Київ рано чи пізно змушений буде погодитися на територіальні поступки. Якубін прямо каже: певний час американські представники фактично почали ретранслювати цю логіку.

У публічному просторі почали з’являтися меседжі про необхідність компромісів з боку України, про поступки територіями як базу для завершення війни. По суті, це частково віддзеркалювало те, чого домагалася Москва.

Однак реальність виявилася іншою. Україна вистояла. Фронт не обвалився. Донбас не був захоплений у тому темпі, який прогнозувала Росія. І саме це, вважає політолог, змусило США почати переоцінку власної стратегії.

Вашингтон, схоже, почав менше покладатися на російські оцінки і більше звертати увагу на українські, європейські та власні розвіддані. Саме це Якубін вважає одним із найважливіших наслідків останніх тижнів.

Візити Віткоффа та Кушнера покажуть справжню стратегію Білого дому

Одним із головних індикаторів змін політолог називає майбутні дипломатичні візити американських спецпредставників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера.

Якубін звернув увагу на важливу деталь: представники команди Трампа вже багато разів відвідували Москву — йдеться приблизно про сім-вісім візитів. І ключове питання зараз — куди вони поїдуть далі і в якій послідовності. Політолог вважає це надзвичайно показовим.

Якщо американські емісари спершу приїдуть до Києва, а вже потім до Москви — це може свідчити про реальну зміну підходу. Якщо ж послідовність буде зворотною, це означатиме, що базова логіка Трампа істотно не змінилася.

Саме тому найближчі дипломатичні контакти, на думку Якубіна, скажуть набагато більше, ніж будь-які гучні публічні заяви.

Китай може несподівано стати важливим фактором переговорів

Ще один блок, який Якубін вважає недооціненим, — роль Китаю.

Він нагадав, що після візиту Трампа до Пекіна західна преса писала про спроби американського президента залучити Китай до процесу завершення російсько-української війни.

Політолог зазначає: ця тема не випадкова. Китай уже має власний мирний план. Хоча він так і не був реалізований, документ містив кілька положень, важливих для України.

Зокрема — принцип міжнародно визнаних кордонів. Якубін нагадує: коли Росія проводила псевдореферендуми на окупованих територіях, Китай не підтримав зміну кордонів України.

Це дуже важливий сигнал. Для Пекіна тема міжнародно визнаних кордонів має фундаментальне значення, і це потенційно може збігатися з українськими інтересами.

Саме тому, на думку політолога, участь Китаю в майбутній переговорній архітектурі не можна виключати.

Чому фотографії зруйнованої Лаври могли реально вплинути на Трампа

Окремо Якубін проаналізував епізод, який широко обговорювали після G7: Володимир Зеленський показав Трампу фото наслідків російських ударів по Києву, зокрема зруйнованої Києво-Печерської лаври.

На думку політолога, цей хід був цілком усвідомленим. Причина проста: Трамп — візуал. За словами Якубіна, люди з оточення американського президента неодноразово говорили, що він краще сприймає інформацію через відео, картинки, телевізійні сюжети, а не через сухі аналітичні довідки. Саме тому українська дипломатія, очевидно, зробила ставку на візуальний ефект.

Крім того, тут важливий і релігійний фактор.Якубін нагадує, що Трамп активно працює з ультраконсервативним протестантським середовищем у США та часто позиціонує себе як людину віри. Після замахів на нього цей месіанський образ лише посилився. Політолог згадує і символічні кадри з Білого дому, де Трамп молиться разом із представниками протестантських церков. Саме тому зруйнована святиня могла справити на нього сильніше враження, ніж просто статистика жертв чи руйнувань.

За словами Якубіна, в уявленні Трампа вже існує образ України як країни церков із характерними куполами — він сам раніше про це говорив. Тому демонстрація ударів по Лаврі могла емоційно спрацювати значно сильніше.

Трамп змінився, але точно не на 180 градусів

Попри позитивні сигнали, Якубін закликає не впадати в ейфорію.

Так, певні зміни в позиції адміністрації Трампа справді помітні. Йдеться і про санкційну риторику, і про обговорення нових оборонних рішень — включно з ракетними технологіями та ППО. Це, на думку політолога, означає, що певне розчарування Росією у Вашингтоні вже настало.

Складається враження, що адміністрація Трампа була певною мірою зачарована російськими меседжами, але тепер починає тверезіше оцінювати ситуацію.

Водночас говорити про повний розворот США ще рано.

Якубін підкреслює: зміни є, але це точно не розворот на 180 градусів. Трамп залишається Трампом — політиком, який здатен дуже швидко змінювати риторику. Тому остаточні висновки можна буде робити лише за конкретними діями Білого дому.

Політолог формулює головний висновок так: сьогодні важливі не лише слова, а й справи. Саме за рішеннями щодо санкцій, військової допомоги, дипломатичних контактів і переговорної архітектури стане зрозуміло, чи справді Білий дім змінює підхід до війни Росії проти України.

Поки що, резюмує Якубін, обережний оптимізм можливий — але завищені очікування можуть виявитися передчасними.