Архітектура без утилітарності: як виставка «Хаталог» говорить про українську традиційну оселю
Українська хата. Переосмислена, спрощена, але не менш зворушлива. Це –головна тема виставки «Хаталог», відкриття якої відбулося 21 березня в Одеському національному художньому музеї.
Кореспондентка УСІ відвідала відкриття виставки.
Наче далекий гуркіт, що піднімається з-під землі, лунає звук зсередини «каркасу» української хати. Навколо — візерунки, стилізовані під національний орнамент. Ось – стіна справа прикрашена чимось схожим на дерево життя: візерунки наче проростають довгими симетричними конструкціями, що нагадують дуже прості і зрозумілі елементи: гілки, листочки. І це – лише частина однієї інсталяції виставки, присвяченої українській традиції.
Відкриття «Хаталогу» починається з вже зрозумілого всім громадянам елементу: хвилини мовчання. На один момент усі навколо завмирають, згадуючи тих, хто віддав життя за країну. Хвилина минає –розгортається розмова: 3 куратори пояснюють концепцію виставки і запрошують її роздивитися.
Перші три кроки заводять до малоосвітленого приміщення. Справа – столик, на якому лежать плакати з різноманітною інтерпретацією традиційної української оселі. Їх можна придбати. Відвідувачка виставки Анастасія кладе свою «інвестицію в сучасне мистецтво» у файл. Вона ніжно називає цей твір «неохатою»:
Мені подобається що тут багато кружечків, все так просто! Іноді достатньо тільки багато кружечків, щоб щось подобалось. Вона мені нагадує багато інших будівель, які всі зʼєдналися в одній. Мені схоже на переосмислену українську хату. Приваблює, що тут вікна стискаються.
Простота форм – перше, що впадає у вічі, коли дивишся на роботи. У кожній інсталяції зберігається щось знайоме. Усе через те, що перед тим, як створити проєкт, архітектурна група MNPL їздила Одеською областю в пошуках натхнення. Співкуратор Володимир Чигниринець пояснює:
Групу цікавить так звана ‘‘вернакулярна’’ архітектура – саморобна. Коли люди самі з підручних матеріалів виготовляють якісь будівлі. Це також насправді є антропологічне дослідження того, як зараз архітектурні простори змінюються. Тобто, в селі руками звичайних людей.
У роботах простежуються постмодерністські мотиви, де обʼєкт не має на меті бути використаним за призначенням. Він просто існує як концептуальна одиниця. Яскравий приклад цьому – графіка у залі з білосніжними стінами. Достатньо невеликий простір здається обʼємним за рахунок світла навколо. Обидві сторони завішані творами, що зображають хатинки: прості штрихи та візерунки – медитативна і нестандартна розповідь про дім. Уважно розглядає кожну деталь відвідувачка виставки Кароліна. Для неї — це зовсім нестандартна історія.
Погляд на різноманітність нашої етніки дуже свіжий. Ми забуваємо наше коріння і що українська культура означає не просто вишиванку чи шаровари, які ми звикли бачити, а більше, глибинне, пов’язане з природою. Але, на жаль, давно забуте традиціями. Я рада, що відгомін етніки відновлюється.
Кілька метрів – і повертаємося до вже знайомої темряви. Зустрічає – деревʼяний макет будинку. Такі бачив майже кожен, хто був за містом – звичайний початковий етап роботи над чиєюсь заміською оселею. А позаду – великі, але дуже спрощені частинки помешкання: лише вхідна арка, вікна, стіни та одна горизонтальна балка. Це – доволі масштабна робота, яка добряче помандрувала. Уперше «Хаталог» побачили в польському містечку Гнидя на замовлення локальної дизайн-студії, розповідає співкураторка Валерія Наседкіна:
Інсталяція була вперше виконана в 2023 році, в дещо іншому вигляді, але насправді основа та сама, це та сама інсталяція. Митці виконали вперше цей проєкт на тлі повномасштабного вторгнення і того, що запит на тему народної спадщини був і зараз залишається досить високим.
«Хаталог» не дає готових відповідей і не намагається відтворити традицію буквально. Він працює інакше: розкладає знайоме на прості елементи, щоб зібрати його наново –вже через досвід сьогодення. Можливо, саме тому ці спрощені конструкції виглядають такими зворушливими.
Виставка триватиме в Одеському національному художньому музеї до серпня.
