Заснування Одеської області 94 роки тому почалося з голодомору
Одеська область була утворена Постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 9 лютого 1932 року. Ця постанова набула чинності з 27 лютого.
Про це кореспондентка Української Служби Інформації дізналася з архівних документів Державного архіву Одеської області.
Область була утворена у складі 4 міст обласного підпорядкування: Одеси, Кропивницького (Кіровограду), Миколаїва та Херсону. Також до територіального поділу Одеської області увійшли 46 районів. У жовтні 1937 року регіон зменшився за рахунок утворення Миколаївської області, а у січні 1939 року — у зв’язку зі створенням Кіровоградської області.
Саме в період утворення Одеської області на території України розгортався масовий злочин - «голодомор». Це був геноцид української нації, скоєний керівництвом радянського союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою остаточної ліквідації українського спротиву.
Одним з адміністративно-репресивних методів колективного покарання сільського населення в Україні став режим «чорних дошок» – занесення за рішенням ЦК КПУ цілих районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на так звані «чорні дошки», що означало блокування їх спецпідрозділами та військовими, недопущення виїзду населення за межі цих територій, вилучення всіх харчів та заборона торгівлі.
За офіційним визнанням ЦК КП(б)У від голоду найбільш постраждали в цей час Зінов’євський, Хмелівський, Новомиргородський, Велико-Виськівський, Добровеличківський, Знаменський, Новоархангельський та інші райони Одещини. Там лютував повальний голод з високою смертністю населення. У районах, які не потрапили до цього списку, становище було дещо кращим, але випадки голодної смерті також були.
Як свідчать історичні дані, багато людей опухло від голоду і потребувало негайної продовольчої допомоги. Тільки в інформаційному таємному листі секретаря Любашівського райвиконкому Одеської області від 23 березня 1933 р. зазначалося, що по району зареєстровано 2071 випадок опухання на ґрунті голоду і 737 смертельних випадки з цієї ж причини.
За архівними даними, мала місце низка випадків знаходження трупів на дорогах і в селах, які не зуміли ідентифікувати, також встановлені випадки людоїдства.
Під час голоду в Одесі працівники одержували по фунту (453 грамма) чорного хліба на одного працівника, півтора фунта пшона на місяць і три-чотири сухі тарані. В Одесі говорили: «їж тараньку, пий водичку та виконуй п’ятирічку».У той час, коли мільйони людей в Україні голодували, до Одеського порту день і ніч везли зерно і гнали худобу, йдеться у національній книзі пам’яті жертв Голодомору. Кожен день від пристаней відходили по три-чотири іноземні пароплави з мороженим м’ясом, маслом, забійною птицею. У місті замість тарані стали видавати на місяць по півтора фунти синьо-зеленої конини.
Українська частина округу найбільше постраждала від голоду, особливо у зимовий період. Цей голод був здебільшого викликаний, власне, самими органами влади, які з кінця 1932 року систематично конфісковували весь урожай і запаси, оскільки Одеська область не виконала своїх зобов’язань щодо поставки зерна. Тому все зерно було вивезене, і села справді наприкінці 1932 – на початку 1933 року залишилися без хліба. У лютому надійшли перші повідомлення про численні смерті від голоду і про людоїдство. Найгірше становище було на Півночі округу. Але й в Одесі можна було бачити на вулицях виснажених людей, які вмирали від голоду, - зазначалося у річному звіті Одеського консульства Німеччини від 6 грудня 1933 року.
В Одесі вже працювали канатний завод, джутова фабрика, Одеська сукняна фабрика, та заводи, що належали до металообробної промисловості, Одеський завод шампанських вин, а також підприємства харчової промисловості.
У 1937 році спорудили новий залізобетонний водовід Дністер-Одеса та була побудована нова насосна станція, а також розширилася каналізаційна мережа в робітничих та курортних районах Одеси.
У 30-40 роках на базі Одеської сільськогосподарської станції було створено Український генетико-селекційний інститут, на базі виноробної дослідної станції – Український науково-дослідний інститут ім. В.Є. Таїрова. На Одещині напередодні війни діяло 20 науково-дослідних інститутів: Одеський Державний університет та інститути: Педагогічний, Медичний, Індустріальний, Інженерів водного транспорту, Німецький та Водного транспорту.
У 1932 році в Одесі відкрилася перша в Україні музична школа-десятирічка ім. П. Столярського.
Найкривавішою трагедією стала Друга світова війна. Близько 55 тисяч одеситів вступили до народного ополчення та до винищувальних батальйонів.
З 5 серпня 1941 року протягом 73 днів радянські війська та населення Одещини героїчно відбивали наступ німецьких та румунських військ. При цьому Буджак був включений безпосередньо до державної території Румунії як частина губернаторства Бессарабія, а терени на схід від Дністра — до Трансністрії. В Трансністрії зберігала своє верховне право Німеччина, за яким вона розпоряджалася залізницями та морськими портами.
В Одесі та передмісті діяли партизанські загони та підпільні групи, базою яких в часи окупації були одеські катакомби. Місто було окуповане до 9 квітня 1944 року, 10 квітня Чорноморський флот при активній підтримці партизанів та підпільників звільнили місто від нацистів.
Після Другої Світової війни на території Одеської області відбулися значні адміністративно-територіальні зміни. У березні 1944 року регіон востаннє зменшився за рахунок створення Херсонської області. А у зв’язку з ліквідацією Ізмаїльської області у лютому 1954 року до Одеської області були приєднані: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворівський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський і міста Ізмаїл, Вилкове, Білгород-Дністровський райони.
Станом на 1960 рік Одеська область складалася з 31 району.
Наразі Одеська область є самою великою в Україні, до її складу входять 22 громади: Авангардівська, Великодальницька, Великодолинська, Вигодянська, Визирська, Дальницька, Дачненська, Доброславська, Красносільська, Маяківська, Нерубайська, Овідіопольська, Таїровська, Чорноморська селищна, Усатівська, Фонтанська та Яськівська сільські громади та Біляївська, Чорноморська, Південнівська, Теплодарська та Одеська міські громади. Станом на 1 січня 2022 року кількість населення області становила 2 351 392 осіб.
За час повномасштабної війни, за даними прокуратури, станом на 24 лютого 2026 року, на Одещині росіяни обстрілами вбили 217 громадян, з них — 12 дітей та поранили 1046 людей, з них 85 дітей. Зруйнували або пошкодили майно майже 15 тисяч громадян та майже 170 культурних пам’яток в Одесі.
Але Одещина вистоїть та після перемоги відновиться.

