Порт Коцюбіїв, що знаходився на території сучасної Одеси, згаданий у європейських хроніках ще у 1415 році - УІНП
Історія Одеси має документально підтверджене коріння щонайменше з початку XV століття. У 1415 році порт Коцюбіїв був зафіксований у європейському письмовому джерелі як діючий торговельний пункт, задіяний у міжнародній політиці.
Про це йдеться у праці польського хроніста Яна Длугоша «Historiae Polonicae», передає Інститут національної памʼяті України.
У тексті згадується порт Kaczubyeiov, звідки за наказом короля Польщі Владислав II Ягайло було організовано відправлення зерна до Константинополя, що на той момент перебував під загрозою османського наступу.
Згадка свідчить, що на початку XV століття Коцюбіїв уже функціонував як морський порт, включений у систему чорноморської торгівлі та державної логістики. Використання порту для виконання королівського розпорядження означає його адміністративне значення та інтегрованість у ширші економічні процеси регіону.
На той час Чорноморський басейн був зоною стратегічного протистояння між Османською державою, Візантією та Великим князівством Литовським, яке у XIV–XV століттях активно просувалося до узбережжя. За правління князя Вітовта південний напрямок став частиною державної політики, що передбачала контроль торгових шляхів і вихід до моря.
Історики наголошують: згадка Коцюбіїва у хроніці Длугоша є найдавнішою на сьогодні документально підтвердженою письмовою фіксацією населеного пункту, який згодом трансформувався у Хаджибей, а пізніше - в Одесу.
Таким чином, джерела XV століття підтверджують, що територія сучасної Одеси була включена до європейського економічного та політичного простору задовго до подій XVIII століття.
Нагадаємо, раніше УСІ писала, що історично символ Одеси Потьомкінські сходи мав назву «Приморські сходи». Саме так їх називали від часу будівництва у 1837–1841 роках за проєктами Франца Боффо, Авраама Мельникова та інженера Джорджа Аптона.
Назва «Потьомкінські сходи» з’явилася значно пізніше - після виходу у 1925 році фільму Броненосець «Потьомкін» режисера Сергія Ейзенштейн, де сходи стали місцем ключової сцени.
Князь Григорій Потьомкін, на честь якого їх згодом почали називати, помер ще у 1791 році - майже за пів століття до спорудження об’єкта і не мав жодного стосунку до його створення.
