Виклик і шанс для медичної системи України

Щоб створити потужний літак, необхідно мати потужного ворога, кажуть в ВМС США.
Сьогодні саме той день, саме той рік!

Більше тисячі закаладів охорони здоров’я були зруйновані або пошкодженні в наслідок широкомаштабної агресії фашистської росії. Це виклик, але це і шанс для медичної системи України стати по справжньому доступною для пацієнта.

Медична система України вже двічі стикнулась з потужним ворогом, спочатку це був СОVID, а тепер широкомасштабна агресія міжнародної терористичної організації росія.

Отже саме час зробити адекватний аналіз медичної послуги, впровадження універсального покриття медичною послугою (universal health coverage) та визначити напрямки розвитку.

Програма медичних гарантій гнучко відреагувала як на одну, так і на іншу загрозу, ми змогли в лічені дні перенаправити потоки фінансування саме на ті лікарні які їх найбільш потребували.
В 2021 році гнучкі зміни в фінансуванні дали можливість існувати та отримати додаткове фінансування закладам залученим в надання допомоги пацієнтам з коронавірусом. А в 2022 році, переформатувати фінансові потоки так, щоб не були забуті та покинуті заклади, які надають допомогу на тимчасово окупованих фашистською росією територіях.

Важливим в цьому плані було впровадження окремого пакету «Готовність до надання медичної допомоги в умовах поширення інфекційних захворювань, епідемій та в інших надзвичайних ситуаціях», який давав моливість визначеним лікарням отримувати додаткове фінансування, для проведення підготовчої роботи щодо різних катаклізмів.

Що стосується місцевого самоврядування та роботи на місцях, тут постало питання маршрутів, і не завжди можна побачити достатню готовність департаментів швидко змінювати маршрути та відмовлятись від закладів які не мають а ні ресурсу (лікарі, обладнання, забезпечення медикаментами), а ні ключових ролей в забезпеченні універсального покриття медичною послугою.

І от тут постає питання до власників та засновників – чи дійсно вони потребують такої кількості тих чи інших відділень та лікарень на їх території. При чому слід зазначити, що іноді в певних містах є скупчення лікувальних закладів, у той час, як інші території мають дуже великі складності з доступністю медичної послуги. Так в Україні можна часто спостерігати, що на території міста з населенням менше ста тисяч, може бути три багатопрофільні лікарні, кожна з яких має недостатню кількість хірургів, анестезіологів або інших спеціалістів.

Мені здається, що нарешті, в результаті війни ми повинні прийти до розуміння, що маршрут пацієнта при якому для отримання різної допомоги необхідно відвідати різні лікарні повинен відійти у минуле. Не повинно бути історії де лікування інфаркту відбувається в одному закладі, лікування інсульту в іншому, а хірургія в третьому.

Чому?
Да все просто – у пацієнта з інсультом, як ускладнення може розвинутись як кишкова кровотеча (ускладнення лікування) так і тромбоз брижі кишки (підвищене тромбоформування).
Що робити з таким пацієнтом? Викликати хірурга з іншого закладу. А якщо пацієнта необхідно оперувати? Брати пацієнта і машиною швидкої везти до іншого закладу, піддаючи його загрозі щодо транспортування.

Отже треба зрозуміти, що Україна потребує створення потужних багатопрофільних лікарень, які можуть надати максимум допомоги в одному місці. Потужних медичних кластерів, в яких є усі спеціалісти, і допомогу може отримати як дорослий так і дитина, можна як народити, так і надати допомогу новонародженому, пацієнту з інфарктом, інсультом, хірургією.

З іншого боку необхідно визначитись з розумними маршрутами пацієнта. Особливо це важливо для пацієнтів з сучасною політравмою. Адже терористична організація росія використовує заборонені касетні снаряди як проти військових так і проти цивільних. Поранення множинні, в різних анатомічних зонах. Часто такі пацієнти потребують спочатку Демедж контролю, а потім складних реконструктивних операцій.

І от тут ми переходимо до оцінки і аналізу спроможності кожної лікарні. Якщо в центральній районній лікарні лікар-хірург та лікар анестезіолог чергують на дому, то пацієнта з політравмою можна сюди не везти. Якщо ці лікар хірург та лікар анестезіолог не знають а ні сучасних наказів МОЗ щодо етапності надання медичної допомоги пораненим та травмованим, а ні надання медичної допомоги постраждалим з геморагічним шоком (і не готові надавати допомоги відповідно до цих наказів, вважають що раніше було краще та літрами ллють солону водицю, або ще гірше – крохмаль), не володіють сучасними методами дослідження (УЗД FAST, BLUE, RUSH протоколи), то скажіть мені, який сенс везти пацієнта з політравмою в таку лікарню? Вижити він там зможе зазвичай не завдяки, а у супротив лікарських дій.

Інше питання це постійні дописи наскільки в Україні доступніша медицина ніж закородоном. Те, що пацієнт може прийти до «медичного закладу» через дорогу від дому, не робить медицину доступною. У разі якщо пацієнт потребує щось більше ніж «добре слово», він буде відправлений до закладу, де є відповідні потужності. І тут знов стає цікаве питання маршруту та багатопрофільності, бо іноді, щоб зібрати весь пакет потрібних досліджень пацієнту доводиться відвідати не один чи два заклади, а добряче так поїздити по місту. Бо в цьому закладі є МРТ, а в іншому бронхоскопія, а в третьому можуть зробити спірометрію та проби з навантаженням.

Що слід зробити?
В першу чергу проаналізувати ситуацію: що вдалось і що можна покращити в програмі медичних гарантій, особливо що стосується пакету «готовність до надзвичайних станів». Аналіз маршрутів пацієнта, із підходу обмежених ресурсів: «централізуй де необхідно, децентралізуй де розумно»
Тотальне навчання лікарів приймальних відділень сучасним підходам до надання допомоги пацієнтам з політравмою.

В багатопрофільних лікарнях нарешті створити справжні відділення екстреної та невідкладної допомоги (а не їх ерзац копію) та підготувати відповідний персонал. Це перші кроки, які необхідно виконати, щоб значно покращити допомогу людям. Особливо в такий не простий час.