Що хочуть зробити з наших дітей?
З наших дітей хочуть зробити дебілів!
І так як ви вже звернули увагу, і дочитали до другої стрічки, то вискажусь і я щодо зменшення/збільшення предметів в школі. Знову наше магічне мислення витягає кількість, як головний показник якості.
Я дванадцять років свого життя присвятив викладанню в медичному виші, і певен, що а ні кількість предметів, а ні прохідний бал не мають нічого спільного з хорошою системою викладання хоч у школі, хоч у виші.
Треба міняти саму суть навчання.
Зараз всі обговорення кількості предметів та років навчання (до речі дванадцять років навчання запропонував ще Табачник, якщо я не помиляюсь), особисто мені нагадують відомий анекдот про переставляння ліжок.
В першу чергу в школах повинні з’явитись предмети з вивчення логіки та критичного мислення. Логічне мислення для дітей є важливою навичкою, яка допоможе їм у повсякденному житті, і його можна розвивати за допомогою різних видів діяльності.
Санджай Рагхав (Центр викладання та вивчення математики, США) стверджує: логіка базується на спостереженні. Чим більше ви ставите запитань про логічне мислення, тим більше шансів ви даєте своїй дитині побудувати, тренувати та зміцнювати когнітивні шляхи.
Зверніть увагу, важливим є саме питання побудови когнітивних шляхів, а отже предмети, які розвивають логіку повинні з’явитись вже у першому, а краще підготовчому класі.
Критичне мислення, як предмет доцільно вводити трошки пізніше, бо він потребує оперування фактами.
Але критичне мислення це не тільки якийсь окремий предмет, критичне мислення повинно бути імплементовано в усі без виключення предмети.
Я пам’ятаю зі своїх шкільних часів – якщо пишеш твір на якусь тему з літератури, то викладач вже очікує від тебе певних думок та висновків. Якщо мушкетери хороші, то вони хороші, і якщо учень напише що, м’яко кажучи, Д’Артаньян так собі приклад для наслідування, навряд чи такий учень отримає високу оцінку.
Нажаль, з таким типом мислення доводилось мені стикатись і в фізиці, і математиці, де вчитель очікує від тебе суто одного шляху вирішення проблеми, і якщо ти використав інші формули, підходи або закони, і навіть отримав правильну відповідь – не розраховуй на хорошу оцінку.
Ще гірша ситуація в університетах, тут принцип Magister dixi непохитний, як десять заповідей.
До чого це призводить? Правильно – до повної відсутності самостійного критичного мислення.
Людина, яка знає декілька мов здатна дивитись під іншим кутом на будь яку проблему, бо мова це засіб онтологічного мислення. Тому мови слід починати вчити з першого класу, і на мій погляд це повинно бути що найменше дві іноземні мови, англійська та ще якась мова Євросоюзу.
Не треба розповідати, що це все зарано і таке інше, особисто я вивчав англійську з чотирьох років, а потім навчався в школі з поглибленним вивченням англійської. А Roman Samofalov, крім англійської вивчав ще польську, та, якщо я не помиляюсь іспанську.
В жодному разі не можна прибирати фізику, хімію та математику, але вивчення їх повинно бути зовсім в інших формах – в молодших класах в ігрових, а в старших класах в прикладних. Зараз є купа різних методик. Наприклад, мій син, на курсах вивчає основи механіки будуючи іграшки з Lego. Пізніше це можуть бути наукові досліди, де діти повинні самі створити ті чи інші моделі, побудувати якісь певні макети використовуючи певні фізичні закони.
Що стосується предметів, серед обов’язкових предметів в школі повинні бути Право і Економіка, можливо, якщо б люди мали б знання в цих речах, то розуміли, що принцип «Всім, все і безоплатно» в реальному житті не працює. Як і багато інших розових мрій, в яких до сьогодні живуть наші співгромадяни.
Ну і головне – максимально теоретична робота повинна залишитесь поза навчальним класом.
Це відноситься як до школи так і до вишів.
Підручник – дома, лекція в інтернеті.
В класі практичні заняття, якщо це хімія – робота з колбами та розчинами, якщо медицина з практичними-симуляційними кейсами тощо.
Тому давайте забудемо про кількість, і почнемо говорити про якість. Школа повинна навчити дітей мисленню, а не навпаки.