Кожній оселі та кожній країні потрібні свої Сцеволи

У 509 році до н.е. етруський цар взяв Рим до облоги. Війна затягувалась, незважаючи на рішучі діі сенату, Вічне місто знавало усі гуманітарні складнощі від блокади ворогом.

Це становище дуже вражало гордість та честь молодих римських патрицієв, серед яких був юнак Гай Муцій. Він вирішив дістати перемогу для Риму самотужки, через вбивство царя-загарбника.
Заручившись підтримкою сенату, Гай Муцій проник у табір ворога сховавши під одягом свій меч.
Історія могла бути набагато коротшею, якби Гай Муцій не переплутав свою ціль: він заколов етруського писаря, який був за іронією вдягнений у багате пурпурне вбрання (таке зазвичай носили тільки правлячі особи).

Наш герой був схоплений охороною царя. Йому погрожували тортурами та смертю, якщо він не погодиться перейти на стророну етрусків. Але Муцій не злякався, та у знак своєї відданності Риму простягнув праву руку до вогню, що горів у вівтарі: Знай, як мало цінують плоть ті, хто бажають великої слави, – промовив патрицій.

Юнак мужно, начебто не відчувая болю, тримав руку на відкритому вогні, доки вона не обуглилася. Ларс Порсена був вражений таким вчинком. Він відпустив самовідданого юнака, усвідомивши одне: якщо всі римляні настільки ж сміливі, відважні та вільні у своєї любові до Батьківшини, то перемогти іх буде неможливо.

У результаті етруский цар відправив до Риму своїх послів задля укладання миру. Ларс Порсена зняв осаду, відвів військо та залишив римські землі у спокоі.

Повернувшись до Риму Гай Муцій пізнав шану усіх римлян за сміливий, відчяйдушний та сповнений громадянської честі вчинок. Він отримав у властність від сенату землі біля річки Тибр, від скульпторів статую, а від народу прізвисько “Сцевола”, що з латині перекладається як “Лівша”.

Нащадки Гая Муція додали це назвисько та з великою честю носили це легендарне ім’я.
Кожній оселі та кожній країні потрібні свої Сцеволи 😉🇺🇦