Хто такі бойові медики у нас і за кордоном
Сьогодні у нас є неймовірна можливість створити потужну та надсучасну систему екстреної допомоги. Єдине що потрібне, це підійти до питання системно. Але для цього треба виконати досить не просту роботу та включитись багатьом міністерствам та відомствам.
Якщо коротко – підготувавши якісних бойових медиків та певною мірою налаштувавши юридичну базу, ми могли би створити крутезний резерв для відновлення та приведення до ладу цивільної екстреної медичної допомоги.
Якщо довго – велкам читати мій лонгрід.
Ітак, хто такі бойові медики у нас і за кордоном.
В Сполучених штатах військово облікова спеціальність називається 68W (читається як сіксті-ейт віскі). Хто ж це такі? Це бойові медики (Combat medic), відповідальні за надання невідкладної медичної допомоги при пораненні на полі бою, надання обмеженого обсягу первинної допомоги, а також за охорону здоров’я та евакуацію з місця поранення або захворювання.
Після проходження загального тренування (Basic Combat Training – BCT), відібрані солдати (не має медичної освіти) направляються в Fort Sam Houston, в Техасі, для проходження Advanced Individual Training (AIT), яке триває 16 тижнів. Перші два місяці вони навчаються на Екстреного медичного техніка – базового рівня (EMT-B). За ці два місяці вони набувають навичок серцево-легеневої реанімації (CPR), базової підтримки життя – Basic Life Support (BLS), надання допомоги при травмі на догоспітальному етапі, після чого складають екзамен National Registry of Emergency Medical Technicians (організація, яка ліцензує екстрених медичних техніків та парамедиків в США). Ті хто здає цей екзамен, отримує ліцензію і переходить до так званої фази Віски.
Фаза Віскі складається з військової екстреної медицини, пішого патрулювання, бойових дій у міській місцевості (MOUT) і процедур медичної евакуації для військових.
Що маємо зараз?
На бригадах не вистачає працівників, багато бригад їздять лише в складі водій та один фельдшер, при чому водій може відмовитись допомагати фельдшеру в наданні медичної допомоги. Критично не вистачає бригад.
Україна перепрофілює екстрену медицину як цивільну так і військову на зразок світової. В 2017 в 337 наказі Міністерства оборони України в Збройних Силах України офіційно з’явились військово-облікові спеціальності (ВОС) «Бойовий медик взводу» та «Старший бойовий медик (роти, батареї та їм рівних)». «Бойовий медик взводу»: код спеціальності 878, молодший медичний спеціаліст БЕЗ медичної освіти.
А в 2019 Наказом міністерства Охорони здоров’я № 1641 в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій з’явився екстрений медичний технік.
Тобто технічно можна було б прирівняти їх до Парамедиків другої категорії.
Ще в 2016 році перші 19 українців з різних видів і родів військ закінчили перший курс підготовки за стандартом Сухопутних військ США «Combat Medic». Той самий «68W». Тобто пройшли навчання по програмі ЕМТ-В.
Було створено єдиний у ЗС України фаховий навчальний центр для медиків: 205 Навчальний центр тактичної медицини, команда якого розробила українську програму підготовки бойового медика, поєднуючи найкраще з досвіду Збройних Сил США та Канади. А в цивільній сфері професійну підготовку за фахом «Екстрений медичний технік» вже затверджено Ліцензійною комісією МОН України й зареєстровано в електронному реєстрі суб’єктів освітньої діяльності. Деякі коледжі вже почали підготовку таких фахівців.
Зараз як раз момент, коли можна підготувати достатню кількість бойових медиків, в той же час перевести людей з медичною освітою до медичних закладів, враховуючи некомплектність посад, яка часто там існує. Також і медичні роти потребують кваліфікованого персоналу.
Які ж кроки доцільно було б зробити, думаючи про майбутнє.
Можна було б вирівняти законодавство таким чином, щоб прирівняти бойового медика до екстреного медичного техніка, або навіть краще до парамедика без категорії. Унормувати програми, щоб бойовий медик здавав відповідний екзамен та отримував відповідний сертифікат. При чому, знов таки, змінивши законодавство, можна було б готувати саме парамедика, як в США від шести місяців до двох років, а не молодшого бакалавра впродовж трьох років як зараз.
Це робота для МОЗ, МОУ та МОН і ще купи людей, але це цільком можна зробити. Створити реєстр бойових медиків та проводити з ними відповідну роботу, щоб розуміти, хто після Перемоги готовий долучитись до екстреної медичної допомоги.
Крім того зрозуміти в яких саме містах та селах готові вони працювати.
Підготувати для них соціальні гарантії, наприклад заздалегідь продумати план, як забезпечити людей житлом. І тут необхідно включитись міністерству ветеранів для комунікацій з місцевою владою, яка може бути зацікавлена як в адекватній роботі екстреної допомоги на своїй території так і нових мешканцях.
Після мобілізації запропонувати бойовим медикам посади в екстреній медичний допомозі (екстрений медичний технік), або пільговий вступ до коледжу на спеціальність парамедик, не залежно від того зміняться програми на кшталт американських чи залишаться такими як зараз.
При створені правильних умов та з незначними законодавчими ініціативами будуть закриті потреби величезної групи ветеранів – бойових медиків, та сформовано екстрену медичну допомогу майбутнього на багато років вперед. Але роботу цю слід розпочати вже зараз.