Катерина Міхейцева: Як це бути філософом сьогодні
Сьогодні, 18 листопада, відзначається Всесвітній день філософії. Замдиректорка Одеського музею західного і східного мистецтва Катерина Міхейцева задається питанням: ким сьогодні є цей самий філософ? Яку роль він відіграє в суспільстві та чи дійсно вона є необхідною?
Одеський національний університет готує справжніх дипломованих філософів з 1995 року. Але історія інституалізованої філософії бере свій початок ще з початку 19 сторіччя, коли Рішельєвський ліцей читає усім відділенням курс з логіки та моральної філософії. У 1865 році ліцей стає університетом, а філософія залишиється одним з найпотужніших та популярних напрямків серед студенства та активного академічного середовища.
Але ким сьогодні є цей самий філософ? Яку роль він відіграє в суспільстві та чи дійсно вона є необхідною?
Один з найпоширеніших стереотипів в українському суспільстві щодо філософської діяльності є відірваність від реального життя. Хтось вважає, що філософія не є науковою дисципліною, а отже не може претендувати на легітимність свого голосу у процесах реального буття. Так, філософія не є науковим знанням, бо вона є значно більшою, піднесеною та багатовекторною.
Усі сфери гуманітарного знання такі як економіка, юреспреденція, політологія, соціологія працюють з поняттями. Ці поняття, у свою чергу, складають ідеї, концепти, цінносні конструкції, котрі є основою тих чи інших стратегій господарювання, правосуддя, внутрішньо та зовнішньо політичних рішень держави. Отже ідеї мають безпосередній вплив на життя усього суспільства. Гарні новини у тому, що один з типів ідей має дискусійне походження. Тобто формується, як результат обговорення, аргументації, професійної критики фахового комюніті. Але для того, щоб кожен з цих концептів був відтворен та реалізован на благо суспільства він потребує осмислення філософією. Бо саме філософія пам‘ятає усі відтворенні людством ідеї, вміє побачити набагато більшу мережу, пов‘язаних наслідків та взаємин.
Суспільство будується навколо ідей та основних фундаментальних питань: що є людина, держава, справедливість, свобода, щастя. Це з одного боку може здаватися дуже абстрактним та належним до красивих але порожніх розмов, але якщо подивитись більш уважно та зсередини, ми зрозуміємо, що саме це і відтворює картину сучасності людських об’єднань (нації, громади, колективу та родини). Це відтворює парадигму нашого буття.
Сьогодні філософ не є аскетом, який живе у бочці. У 21 столітті це знавець історії філософії, бо без розуміння хронології розвитку людської думки займатися сучасність дуже складно, це аналітик, це консультант, це публічна персона, яка вміє поглянути на проблему з декількох сторін, швидко винайти аргументацію її походження та не менш швидко представити шляхи її вирішення з прогнозуванням наступних питань. Так, бо філософія це безперервні питання. За останні декілька років набули дуже активного росту різні прояви публічної філософії: лекції, дискусії та ін. Більшою мірою відвідати таких заходів поширені серед представників бізнес-клубів та політичних угрупувань. Але це свідчення про виникнення саме природного попиту серед інтелектуально орієнтовних груп суспільства.
В Україні, порівняно з Францією чи Англією, національна філософська традиція тільки набуває свого формування, але це є однією з найвпливовіших спеціалізацій вже дуже близького майбутнього. В епоху гибридних війн, інформаційного хаосу, зміни економічних орієнтирів та культурного ревізіонизму важливо мати змогу мислити критично, не піддаватися маніпуляціям, базуючись на розумінні природи витоку процесу та його ходи.