Ілюзії і помилки. Вони вже зрозуміли, що програли

Не треба бути військовим чи політичним аналітиком, щоб зрозуміти той факт, що РФ стратегічно вже програла війну з Україною. Вище керівництво агресора не планувало довгу військову операцію, в нього немає можливості компенсувати втрати в сучасних озброєннях, а ЗСУ кожен день стають сильніше й краще озброєні. І це ще, зазначимо, не почав працювати ленд-ліз, а програма вишколу українських військових у країнах НАТО тільки набула дійсно значних масштабів. Санкції, попри позицію Китаю, Індії, частково Туреччини та країн Латинської Америки, поступово руйнують економіку рф.

Все це закономірно і невідворотно завершиться для рф військовою поразкою та розпадом на декілька (або декілька десятків) незалежних держав. Коли саме це станеться – питання, відповіді на яке не має ні в кого. Але зрозуміло, що для цього потрібно продовжувати військовий, дипломатичний та економічний тиск до повної перемоги. І, попре політичні кризи в декількох країнах ЕС та відверто пропутінську позицію окремих політиків, Захід в цілому ясно дав зрозуміти, що підтримка України буде продовжуватися та посилюватися.

Враховуючи це, а також найбільші с часів Другої Світової втраті у техніці та особистому складі втрати путінської армії, було б цілком логічно припустити, що населення рф вже зрозуміло, до якої прірви котиться с гори, стрімко набираючи хід. Тобто зовсім скоро, під тиском втрати підтримки населення, керівництво рф вимушене буде піти на переговори.

Але вважати так буде великою помилкою. Як автор вже якось писав – до орків доходить дуже повільно. У випадку з тоталітарними монстрами на те, щоб сигнали від смертельних ран дійшли до крихітного мозку потрібно дуже багато часу. Гарний приклад – третій рейх, у якому навіть за кілька місяців до капітуляції було достатньо тих, хто завдяки пропаганді вірили в перемогу.

Незадоволення війною у рф зростає в першу чергу на побутово-кухонному рівні. Інакше кажучи, населення путінленда бурчить з прикладу падіння рівня життя, але зовсім не вважає, що війна програна. Більш того, є достатньо тих, хто вважають себе “інтелектуалами” і відстоюють протилежну точку зору – далеко не усі за гроші. Свою інтелектуальність вони доводять тим, що “для тих, хто розуміють” вони подають “справжню інформацію та аналіз, а не пропаганду для лемінгів”.

Справжність ця, відрізняється в першу чергу тим, що вони визнають високі втрати, помилки, економічні труднощі, та взагалі “традіционний русскій бардак”. Але при всьому при цьому вони вважають, що все “в цілому норм”. Чому? Тому, що зайняли нові землі та міста. Втрати? Програвши західним лібералам втратили більше б молоді від наркотиків й нападу блоку НАТО. Чомусь у рф “інтелектуали” вважають, що молодь розвинених країн масово мре від наркоти. Те ж, що у Вашингтоні, Лондоні, Канберрі та Брюсселі сидять злобні людожери, які мріють знищити “велікую прекрастную россію” вони вважають аксіомою.

Крім того, вони наводять ще один, суто ординский аргумент. Навіть 100000 вбитих – прийнятні втрати, тому що на зайнятих територіях проживає значно більше. Тільки українських дітей у рф вивезли щонайменш 450 тис. Таки собі суто середньовічні уявлення о війні. Якщо приєднав нові території, а втратив людей менш ніж захопив – це успіх, заради якого можна потерпіти “тимчасові труднощі”.

Втрата захопленого діє на орків набагато краще, ніж, загибель їх родичів. Втеча з-під Києва чи, скажімо, зі Зміїного – ось що за останні п’ять місяців засмутило їх по-справжньому. Реальні зміни у свідомости населення рф, у тому числі й “інтелектуалів”, почнуться тоді, коли їх виб’ють з України. Тільки це змусить критичну масу населення рф (до речі, зовсім не усіх) позбавитись імперських фантомів та замислитись над питанням: “За ради чого були вбиті чи скалічені сотні тисяч людей та зруйнована економіка?”

Відсутність того, що можна видати росіянам за перемогу – необхідна умова для фінальної крапки у цій війні. Агресор повинен втратити усі територіальні здобутки в Україні. Це значно прискорить розпад рф, а разом з ним й повернення миру та спокою в Європі. Тільки це стане для нас справжньою перемогою, а не черговим перемир’ям.