РЕГІОН

Який головний урок винесла Україна за два роки війни і чому нам потрібно постійно адаптуватися? Ким є сьогодні «грізний» російський солдат? У чому ми помилялися оцінюючи російську воєнну машину? Як змінюється війна на наших очах та що реально відбувається на фронті? На ці та інші питання УСІ відповів воєнний експерт та аналітик Олександр Коваленко. Він добре знайомий нашим читачам, які цікавляться ситуацією та тенденціями на фронті і хочуть знати дещо більше ніж розповідають у випусках новин та у зведеннях Генштабу.

Одеса, як і багато міст країни, стикнулася з браком водіїв міського транспорту. 10% водіїв-чоловіків міського громадського транспорту КП «Одесміськелектротранс» були мобілізовані до лав ЗСУ, деякі жінки-водійки поїхали у більш безпечні міста. Тож, місто готове безкоштовно навчити кермувати міським транспортом з нуля жінок та створювати умови для опанування нової професії переселенцям.

В ніч на 25 січня терористична росія знову атакувала Одесу дронами. Одне з влучань сталося у житловий будинок в центрі міста на вул. Армійській, поблизу із житловим будинком, куди тиждень тому у двір прилетів шахед.

Одеський комунальник Валерій Лукашов розповів про день, коли російська ракета влучила у триповерховий будинок на вулиці Картамишівський. Він разом із колегою без роздумів відправився на допомогу постраждалим мешканцям, евакуйовував дітей та літніх жінок.  Через пожежу та будівельний пил, який розлетівся скрізь, було складно діяти. Ситуацію ускладнювали й заблоковані парадні двері.

У дворі біля домів на вулиці Генерала Петрова 48 та 52 розпочали стрімке будівництво нового дитячого майданчику. Напередодні з цього приводу був оголошений тендер, під час якого обрали компанію-підрядника, якій заплатили майже 2,3 млн грн. За словами місцевих мешканців, до чергової невчасної закупівлі причетні місцеві депутати та посадовці, які зараз ухиляються від запитань та ігнорують незгоду жителів. Одесити ж впевнені, що відбувається черговий «розпил» грошей.

Науковці наближають нашу перемогу. Завдяки новим технологічним розробкам українських винахідників наші військові можуть успішно протистояти ворогу, здобувати перевагу на полі бою, стаючи сильнішими та більш витривалими. Винахідник Ростислав Желясков створює такі унікальні речі. Наприклад, зарядний рюкзак від розробника здатен одночасно обслуговувати телефони, заряджати дрони, рації та підтримувати роботу Starlink. Бійці, які вже випробували ці пристрої, повідомляють, що такі акумуляторні наплічники дуже сприяють їхній роботі.

Пошук та ексгумація, транспортування тіл полеглих бійців – цю важливу місію виконують волонтери пошукової групи «Воєнно-історичного центру «Пам'ять і слава». У рамках проєкту «На щиті» пошуковці вирушають в експедиції на деокуповані території та прифронтові міста, засвідчують жахи війни, прочісуючи тисячі кілометрів й спілкуючись з місцевими мешканцями. Головна мета – повернути тіла українських захисників додому, щоб ті, хто так довго очікував на своїх близьких, нарешті змогли належно попрощатися та віддати шану героям.

До війни 20-річна Анна вчилася на історичному факультеті, подорожувала Україною, займалася волонтерством та мріяла покращити світ навколо себе. Проте велика війна, яку розпочала росія, поставила перед Анною виклик, який вона прийняла. Одеситка вступила до лав добровольчого батальйону, пройшла підготовку та стала аеророзвідницею підрозділу Окремої служби БПЛА Української добровольчої армії (УДА), там вона взяла позивний Хвиля». Захисниця брала участь у боях на Південному напрямку, де допомагала нашим артилеристам зупинити російський штурм.

Наприкінці лютого 2022 року мешканець Одеси Валерій працював шеф-кухарем у місцевому закладі. З коханою дружиною вони планували майбутнє та чекали на первістка, але зранку 24 лютого життя сім'ї, як і багатьох українських родин, кардинально змінилося. Після перших вибухів у Валерія не було сумнівів у тому, що відбувається, оскільки ще в 2014 році Росія розпочала вторгнення на сході та окупувала Луганську область, де він народився. Пройшовши кілька разів до укриття разом із дружиною, де у страху перечікували обстріли жінки та літні люди, він вирішив піти добровольцем.

Могильник був найбільшим складом зберігання небезпечних відходів на Одещині - в ньому знаходилось понад 147 тонн інсектициду ДДТ, тобто дусту.

Майже пів року український письменник Олександр Меньшов зі своєю родиною провів в окупаційному Херсоні. Місто заполонили рашисти, тримаючи місцевих мешканців у страху. Загарбники викрадали проукраїнськи налаштованих громадян, катували їх та знущалися. Проте сім'ї Олександра вдалось виїхати до вільної України. Це сталося 24 серпня торік на День Незалежності: дорога зайняла шість діб. Вони ночували просто неба у полях, під шаленою спекою та обстрілами пройшли 25 фільтраційних блок-постів рашистів, перед тим, як дістатись Запоріжжя. Після цього життя Олександра кардинально змінилося - він перевіз родину у безпечне місце, а сам пішов до військкомату.

До 24 лютого Ганна Бутенко жила звичайним життям, багато подорожувала, вела свій блог у соцмережі, полюбляла прогулянки Миколаєвом, де народилася і працювала. Та коли пролунали перші вибухи - місто охопила паніка, люди почали звертатися по допомогу до Ганни через її активну інтернет-сторінку. Вона стала допомагати інформацією, а згодом і згуртувала навколо себе цілу команду небайдужих людей. Як і Ганна, її тато та брат не стали осторонь біди, яка охопила країну, та добровільно пішли на фронт. З тих пір миколаївчанка стала активно допомагати й військовим. Вирій подій, поїздки у гарячі точки та у прифронтові міста, постійна підтримка, вже стали способом життя жінки, світлина із Анною, навіть з'явилася на сторінці президента Володимира Зеленського.

Другий місяць у бригадах швидкої допомоги Одеси немає необхідних препаратів і розхідних матеріалів. Ентузіазму купувати це все власним коштом, щоб хоч якось допомогти пацієнтам, у медиків теж немає. Особливо, коли заробітна плата рядового працівника швидкої допомоги часто не доходить і до 9 тисяч гривень, при цьому у керівництва швидкої зарплата сягає 150 тисяч. Існує, також, велика проблема з транспортом і водійським складом.

Андрій Дончак був військовим у відставці, але коли почалася повномасштабна війна, він у перший же день пішов у військкомат та визвався боронити країну. Згодом, під час чергових ударів рашистів по Одесі, житло в якому проживав він сам та його сім'я - літня мати, діти та онук - було значно пошкоджено, але частина родини залишилася жити у оселі. Днями біля входу у напівзруйновану будівлю з'явилося оголошення із сповіщенням про те, що будинок слід покинути його мешканцям до 1 жовтня, адже невдовзі його демонтують. Разом із родиною Андрія без оселі залишаються понад 100 сімей – це літні пенсіонери, матері, жінки, діти, онуки військових, які давно звільнилися зі служби, але дочекалися війни, а не власних квартир.

Фосфорні та касетні бомби, які росіяни використовують проти цивільних, терор мирного населення, тортури - команда британських та американських журналістів зафільмували свідоцтва воєнних злочинів росіян на сході України. Зібрані свідоцтва спрямовані до Гааги. Прем’єра стрічки «Під смертельним небом: Східний фронт України» відбудеться в Одесі сьогодні о 18.00.

Тетяна Подопригора з чоловіком виховують 11 дітей, з них 7 – під опікою. Це 4 хлопців і 7 дівчат. Найстаршому вже 20 років, а наймолодшому  – рік і 4 місяці. І, як часто буває у великих сім'ях – старші допомагають глядіти менших. А головне у їхній родині – взаємопідтримка та взаємодопомога.