Експорт за часів війни: як українське зерно продовжує годувати світ (фото)

Про це кореспонденти Української Служби Інформації поспілкувалася з директором ТОВ “Грейн Пауер” Артемом Соловйовим та заступником директора з економічної безпеки Денисом Фомичовим.

Економіка визначає транспортні шляхи

Виходячи з ціноутворення, продати зерно, зрощене на Лівобережної Україні можна через порти Великої Одеси та через Дунайські порти. Везти продукції залізницею чи автотранспортом до Польщі – невигідно.

Більшість зерна зрощувалась у південних регіонах, проте останніми роками через зміну клімату Південь став так званою «зонною ризикованого землеробства», і  тому прогнозувати врожай досить складно. Всі ж зовнішньоекономічні контракти передбачають стабільність по обсягах, строкам та вартості продукції. Тому окремим господарствам складно працювати напряму з замовником зерна. Коли контракт на постачання збіжжя укладають трейдери, вони закупають необхідний замовнику обсяг продукції у різних фермерів, тим самим убезпечують й замовника,  й виробника.

До відомих на зерновому ринку трейдерів є довіра. Якщо вони уклали контракт, то не скажуть замовнику, що, умовно, у нас внаслідок влучання дрона згорів склад і ми не зможемо відвантажити вам необхідний обсяг агропродукції, – каже Денис Фомичов.

За даними Мінекономіки, ТОВ “Грейн Пауер” двічі визнано підприємством, важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Підприємство входить у десятку найбільших експортерів пшениці України.

Так, у період з 2022 року по 2024 рік ТОВ “Грейн Пауер” відвантажило на експорт велику кількість зернових, що забезпечило надходження експортної виручки в Україну в обсязі більше, ніж 74 млн. доларів США, а саме у 2022 році – 106,9 тис. тон вартістю 36,7 млн доларів США та у 2023 році – 187,1 тон вартістю 37,4 млн доларів США.

Виклики для агробізнесу, пов’язані з війною

Як видно з наведеної статистики обсяги поставок істотно не впали з 2022 р. попри виклики, які постали перед виробниками та експортерами. Складнощі виникли у зв’язку з постійними викликами для логістики та військовими ризиками у веденні бізнесу з початку війн. Також з початком повномасштабного вторгнення виникла нестача кваліфікованих працівників як з боку фермерів, так і у компаніях трейдерів.

У аграріїв не вистачає робочих рук – половину чоловіків з підприємств забирають на фронт. Щодо нашої компанії, то у більшості у нас працювали жінки, які з початком війни виїхали закордон. Трейд – це бухгалтерія, а бухгалтерія – це жінки. Головний виклик для нас був таким: це коли стоїш один на голому березі і треба організувати експорт в умовах відсутності персоналу. Логіст в Іспанії, два бухгалтери у Польщі, я в Ізмаїлі, ми не бачимо один одного та спілкуємося лише по відеозв’язку, передаємо документи. Це було дуже складно, – згадує Фомичов.

Також про труднощі експорту та збитки, спричинені війною розказав директор ТОВ “Грейн Пауер” Артем Соловйов.

Компанія була заснована в 2016 році. Через три роки вона увійшла у топ-10 найбільших експортерів пшениці з України. На початок війни ми мали близько 65 тис тон товару на складах, який одразу впав у ціні, внутрішній ринок встав, а зовнішній ринок, навпаки -подорожчав. Ми були одним з найпотужніших операторів в Миколаївському порту, який одразу припинив роботу, нам довелося вивозити звідти продукцію та налагоджувати експорт через Дунайські порти. В порту Миколаєва й досі стоїть судно, в яке ми завантажили 27 ти.с тон зерна та воно не встигло вийти, – каже Артем Соловйов.

За його словами, весь 2022 рік паралельно із закупівлею нового зерна фірма розпродавала тогорічні залишки.

Вартість товару на складах сягала 24 млн доларів. З початком війни вартість зерна впала на половину. Плюс витрати на логістику: зерно треба було доставити до портів Одещини. Це близько 1.5 млн доларів. Також ми втратили деякі контракти. Загальний обсяг збитків на початок війни склав близько 17 млн доларів, – розказує директор “Грейн Пауер”.

Наразі фірма експортує зерно з Дунайських портів та портів Великої Одеси. Це близько 50 тис тон збіжжя за місяць –половина довоєнної потужності.

В мене задача до кінця цього року закріпити показник на половину обсягу довоєнного експорту та відвантажили понад півмільйона тон зерна за рік. У наступному фінансовому році я планую збільшувати ці показники, – каже Артем Соловйов.

Щодо фермерів-постачальників зерна, слід зазначити, що значна частина полів Миколаївщини та Херсонщини замінована російськими загарбниками, що ускладнює та подекуди й унеможливлює проведення посівних робіт. Також низька господарств з деокупованих територій Півдня втратила більшість своєї техніки й складів.

Один зі складів ТОВ “Грейн Пауер” в Ізмаїлі також постраждав унаслідок влучання ворожого дрона. Це була одна з перших атак на місто влітку  2023 року, тоді БПЛА влучив у порожню частину зернового сховища.

Тоді постраждало п’ятеро наших працівників, на щастя, ніхто не загинув. Склад був заповнений зерном на половину, дрон влучив у порожню частину і продукція не постраждала. Будівля була зруйнована, але ми все відбудували, – розказує Денис Фомичов.

Щодо логістики, експорт зернових зберіг свої позиції завдяки низці заходів, серед яких реалізація Чорноморської зернової ініціативи. Ця домовленість між ООН та Туреччиною, Україною, а також з Росією про створення морських коридорів перервала блокаду українських портів, що тривала 5 місяців після початку повномасштабного вторгнення. Саме це рішення також дозволило уникнути продовольчої катастрофи у найбідніших країнах світу через брак зернової продукції та різке зростання цін на неї.

Згодом, після саботування Росією експорту українського зерна, країна-агресор вийшла із цієї угоди, а Україна відкрила нові морські шляхи для вивезення зерна.

На мою думку, саме відкриття нового зернового коридору, стабільність роботи якого забезпечено ЗСУ, а не домовленостями з країною агресором, надало новий, надпотужний поштовх для відновлення експорту зерна, і не тільки зерна, а й інших товарів, із України, і дало змогу нарешті знову прогнозувати ризики, що відіграло ключову роль у зниженні вартості страхування (як вантажів, так і самих кораблів), що напряму впливає на конкурентоспроможність Українського експорту, – зауважив Артем Соловйов.

Своєю чергою Денис Фомичов додав, що спроможності Дунайських портів недостатньо для експорту. Сюди заходять невеликі суда з осадкою до 8 метрів через глибину ріки. В морські порти заходять більш великі суда.

Перед завантаженням зерно проходить перевірку

Також, за словами Дениса Фомичова, траплялися випадки придбання трейдерами неякісного зерна, яке зберігалося у фермерів в незадовільних умовах. Проте, якщо  лабораторія в порту виявить порушення, такий продукт повертають недобросовісним аграріям.

Одного разу до нас приїхало зерно, фермер запевняв нас, що воно якісне і не потребує додаткової перевірки.  Але ми наполягли на дослідженнях та виявилося, що зерно не відповідає нормам. Звісно, ми відмовилися від такої закупівлі, – розказує Денис Фомичов.

Таким чином, попри всі труднощі, експорт зернових з України продовжується.

Варто зазначити, що компанія ТОВ “Грейн Пауер”, як і інші представники українського бізнесу з початку війни підтримує наших військових.

Наш директор не любить цим хвалитись, але я коли перевіряю рахунки то бачу, що майже половину зароблених коштів йде на підтримку армії. Нам всім війна принесла багато горя та збитків. І ми всі маємо разом працювати задля перемоги, – резумує Фомичов.

Раніше на  USIonline.com —

Через український коридор за 7 місяців експортували вже більше, ніж за рік роботи Зернової ініціативи

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram, дивіться на Youtube.