Війна

Умови виживання на окупованих територіях для мешканців Маріуполя від початку окупації стали нестерпними. Після того, як росіяни знищили місто, вони обмежують корінне населення у правах - люди, які не отримали російський паспорт не можуть працевлаштуватися, отримати медичну допомогу, пенсію і сплачують більші податки, окупанти ставлять остаточні строки - погрожують депортацією. Тим часом рф пристосувала місто як військово-логістичну тилову базу: сюди завозять багато техніки, мобілізованих та ППО. Окупанти за безцінь змусили прибирати безробітних містян усі руйнування та побутове сміття на заводі «Азовсталь», облаштували там майданчик для гвинтокрилів та військові склади. Все це не проходить повз очі, українців, які чекають на визволення міста та повернення до України.

Щодня російські війська застосовують велику кількість зброї у війні з Україною. За даними СNN, тільки на початку цієї весни росіяни вистрілювали 10 тис. снарядів на день, у той час коли Україна лише 2 тис. Інтенсивні обстріли із застосуванням різних типів снарядів та ракет, мінування територій спричиняють велику шкоду українським землям та її мешканцям. Внаслідок вибухів та розливу ракетного палива відбувається токсичне забруднення ґрунтів, річок, гине все живе навколо, зникають унікальні заповідні зони не тільки на лінії фронту, а й у глибокому тилу. Війна загрожує не лише навколишньому середовищу України, а вже спричинила низку проблем для довкілля в Європі та в перспективі може призвести до ще більших наслідків.

Очаків залишається єдиним містом у Миколаївській області, яке росіяни обстрілюють кожен день. Від позицій ворога на Кінбурнській косі Очаків відділяє лише 5 кілометрів по морю. Таку відстань артилерійські снаряди долають за 5-10 секунд, тож сховатися від удару неможливо.

Після облоги міста та тривалих кривавих обстрілів росіян вцілілі маріупольці намагаються продовжити життя. Водночас окупаційна влада диктує ініціативи, упорядковує все для «своїх», які приїхали влаштувати життя біля моря. Росіянам пропонують придбати оселі у новобудовах за вигідними цінами, «перспективну» роботу та соціальні гарантії, тоді, як місцевим до цього взагалі немає доступу, кажуть люди. Майбутнє важко уявити, діляться вони, адже кожен день - це тяжка боротьба за виживання: нові "чиновники" не поспішають забезпечувати місцевих обіцяним безкоштовним житлом, натомість масово зносять вцілілі домівки, щоб побудувати нові багатоповерхівки під іпотеку.

Свій 21-й день народження Анастасія Бугера зустріла у холодному підвалі. До 24 лютого дівчина навчалася у Харкові, але на канікули узимку приїхала у гості до батьків в місто Ізюм Харківської області, там її і застала війна. Студентка бачила, як росіяни вщент знищили маленьке містечко та їх будинок, пережила окупацію. А в цей час її хлопець боронив Маріуполь, був в "Азовсталі", наразі він у російському полоні. Зараз Настя вже знаходиться у безпеці в Польші. Вона намагається докричатися до усіх міжнародних організацій, адже знає, що у полоні її коханий переживає тортури.