На акції пам’яті побувала кореспондентка Української Служби Інформації Ніна Ляшонок.
Про трагедію, яка трапилася в ніч з 28 на 29 липня 2022 року, коли росія безжально підірвала наших хлопців, зокрема Азовців, повинні пам’ятати усі ми. Це був спланований теракт. Оскільки їх усіх, 128 осіб вивели у цей барак 200 - багато хлопців згоріли. Близько 100 хлопців були поранені й вони досі не обмінені. Їх досі судять, вони отримують вироки. Тому ми маємо піднімати ці питання, щоб повертати наших хлопців, - зауважила організаторка акції Анна Пажера.
Мій друг теж перебуває в полоні. Він був у тому самому бараці №200. Отримав поранення, але, на щастя, вижив і досі залишається в неволі, — поділилася організаторка акції Катерина, подруга бійця.
За словами Катерини, рідні знають лише, що він живий. Проте майже жодної достовірної інформації про стан здоров’я чи умови утримання військового родина не має — усе оповите тривогою й невідомістю.Цей день, ранок 29 липня, залишився у пам’яті назавжди: відкрила новини й побачила, що в Оленівці був теракт та є поранені. Десь всередині, у серці знала, що він там був й просто сподівалася, що з ним все добре і він живий. Далі очікувала на хоч якусь інформацію. І вже 30 зранку ми вже знали, що є два списки — поранених та списки із загиблими. Потім сестра його сказала, що він поранений й я відкрила той самий список й побачила прізвище. Світ всередині впав і далі були місяці, коли ти просто збираєш себе по кусочках, - поділилася Катерина.
Учасники акції несли портрети загиблих, запалені лампадки та плакати із закликами до міжнародної спільноти та правозахисних організацій — пам’ятати про захисників, які постраждали в полоні, й домагатися незалежного розслідування трагедії в Оленівці.
Як зазначають організатори, події в Оленівці — не єдиний теракт: 24 січня росія збила літак з українськими захисниками-полоненими, в той час, коли вони прямували додому. Ці трагедії мають стати поштовхом до справедливості.
Нещодавно тіла воїнів, яки загинули у тому літаку були привезені додому та їх нарешті поховали. Саме цей день має бути присвячений тим, хто був закатований у російському полоні. Усі мають їх пам’ятати: суспільство й міжнародні організації. Адже коли стався теракт міжнародні ЗМІ не проводили ніяких розслідувань. Маємо пам’ятати, що полон — це не опція збереження життя й рідні живуть у страху, щоб наступного дня не повторився знову такий теракт, - резюмувала Анна Пажера.
Син Людмили, Олександр, із травня 2022 року тримав оборону на «Азовсталі». У вересні він опинився в полоні, й нині — в черговому російському СІЗО, куди його перевели з попереднього місця утримання. Наразі майже жодної інформації про утримання Олександра немає.На ходу пам’яті Людмила прийшла, адже переконана, що світ не має права мовчати про терор і катування, які чинить росія щодо українських полонених. Для неї важливо, щоб кожен винний відповів, а кожен полонений — повернувся.
Щоб світ бачив як рф а також ці незаконні угрупування ЛНР та ДНР, як вони не дотримуються ні Женевської конвенції, взагалі правил ведення війни. Як вони знущаютьсяз тих, хто немає зброї, хто не може відповісти. Особисто я представляю родини тих, хто вийшов з Азовсталі, хто 76 днів тримали оборону Маріуполя та надали можливість Україні зібратися та оговтатися від першого удару, зібратися й стати на захист нашої країни. З полону багато тіл повертається закатовані, без внутрішніх органів, для того, щоб не було можливості встановити причини смерті і це потрібно фіксувати, - зазначила Людмила.
[caption id=“attachment_757550” align=“aligncenter” width=“316”]
На фото Людмила, учасниця ходи та мати полоненого військового[/caption]
Зазначимо, ООН все ще не визнала теракт в Оленівці спланованою операцією росії, і колонія досі працює, туди й далі етапують українських військовополонених.
