Про «людське сафарі» в Херсоні зʼявляється все більше інформації. Але те, що відчувають самі містяни — часто залишається за межами зведень. Журналістка та поетеса Альона Мовчан пережила окупацію Херсону з немовлям на руках, виїжджала з міста, але повернулась та продовжує фіксувати воєнну хроніку — зсередини. Вона розповіла, як глушили зв’язок під час окупації, як люди живуть на “автономці”, як рятують один одного попри страх. А ще про те, як зʼявляються в Херсоні нові кавʼярні, нові простори, як працюють театри та спортивні майданчики. Її голос — спокійний і стриманий, але за ним — гул Херсона, що тримається.
Був період, коли люди не виходили з підвалів тижнями. Але навіть тоді в місті варилася їжа, працювали лікарі, йшли уроки в підпіллі, — розповідає Українській Службі Інформації Альона Мовчан.
А ще — про те, чому досі залишатись у місті — це не про героїзм, а про вірність.
Я не уявляю себе в іншому місті. Моє місто — це не руїни. Це люди, — каже вона.
Перший епізод подкасту «На зв’язку» вже доступний на нашому каналі YouTube.
Далі звучатимуть Лондон, Львів, Берлін, Вінниця, Нью-Йорк. Це голоси тих, хто залишається, переїжджає, повертається — і продовжує жити, працювати та говорити з Україною.