Про це, а також про майбутнє українського флоту, морські дрони та перші у світі змагання безекіпажних катерів — у великому інтерв’ю.
Чому Кінбурн досі має стратегічне значення?
Останнім часом надходять тривожні й одночасно обнадійливі новини з тимчасово окупованого Криму та Кінбурнської коси. Яка нині там ситуація?
Насправді, враховуючи події, які відбуваються на Кінбурні останні чотири з половиною роки, ці новини зараз тривожні не для нас, а для росіян, які окупували цю територію України.
Кінбурнська коса — важлива стратегічна точка і для нас, і для ворога. Контроль над нею фактично означає контроль над акваторією БДЛК — Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу. Саме через нього морські порти Миколаєва та Херсона мають сполучення з Чорним морем.
Там від початку повномасштабного вторгнення залишаються заблокованими близько 60 суден, багато з яких мають іноземну реєстрацію.
Крім того, після підриву росіянами Каховської ГЕС до цієї акваторії потрапило все, що змило водою з берегів Дніпра. Береги були заміновані, міни є і на суходолі, і у воді. Цю територію потрібно розміновувати або хоча б обстежувати, але зараз це неможливо.
І ще один момент. Кінбурн — це Миколаївська область. Для росіян важливо навіть формально говорити, що вони присутні на території Миколаївщини.
Також вони використовують косу для нанесення ударів. Військової доцільності я в цьому не бачу. Це більше схоже на терор мирного населення. Вони б’ють по Очакову, використовують FPV-дрони, раніше застосовували «Гради» та міномети.
Останнім часом вони здебільшого використовують саме FPV-дрони. Але для цього їм потрібно заїхати на косу, яку ми також контролюємо вогнем. І часто вони там залишаються назавжди.
Навіщо українські військові підняли прапор на Кінбурні?
Нещодавно на Кінбурнській косі замайорів український прапор. Це був символічний жест?
Ні. Прапор — це не просто нагадування ворогу, що це територія України. Це нагадування нашим людям, що Кінбурн — це Україна і що окуповані території не можна списувати з рахунків.
Так, у цьому є певний символізм, але є й велика практична складова. Люди мають бачити, що російська пропаганда — це лише пропаганда, а всі їхні «здобутки» часто є вигадками.
До речі, встановлення прапора військовослужбовцями ВМС відбулося після того, як росіяни на Кінбурні зазнали дуже серйозних втрат. Вони були змушені відійти до свого укріпленого району.
Прапор встановила одна людина?
Ні, це завжди командна робота. Але фінальний виконавець у таких операціях дійсно один.
Я особисто знаю цю людину. До війни він був цивільним. І це ще один приклад того, що ця війна — народна.
Багато хто досі чомусь думає, що війни ведуть лише професійні армії. Насправді зараз російський народ воює проти українського народу.
І коли люди, які ще кілька років тому жили звичайним цивільним життям, роблять такі речі, це говорить саме за себе.
Чому Кінбурн доведеться відновлювати десятиліттями?
Чи правда, що зараз Кінбурнська коса — це фактично випалена земля?
Зелені насадження там ще є. Але особливість Кінбурну в тому, що це був унікальний природний заповідник.
Я спілкуюся з екологами, і вони перебувають у справжньому шоку. Усі розуміють, що відновлюватися Кінбурн буде десятиліттями. І не факт, що він відновиться в тому вигляді, яким був.
Це був орнітологічний заповідник, унікальна природна територія. І те, що сталося, — це справжній екоцид.
Так само як і загибель дельфінів. Ми бачимо, як їх викидає на берег у Тузлівських лиманах. Екологи називають страшні цифри. Йдеться про десятки тисяч загиблих тварин.
Дельфіни дуже чутливі до бойових дій, особливо у воді. Тому все, що зараз відбувається, має катастрофічні наслідки для екосистеми Чорного моря.
Чи реально сьогодні ізолювати Крим?
Наскільки реалістично сьогодні говорити про повну ізоляцію Криму?
Для цього достатньо відкрити підручник з історії.
Кримська війна, Друга світова війна — усе це вже було. Географію неможливо змінити.
Логіка підказує, що Крим дуже залежний від логістики. І зараз ми поступово знаходимо чергові вразливості росіян.
Особливо це стосується лівобережної частини Херсонщини.
Це процес тривалий і складний. Є великі запаси, є інерція логістики. Росіяни ніколи не рахувалися зі втратами техніки чи особового складу.
Але це та гілка, яку потрібно довго пиляти. Головне — не втрачати темп. І ця гілка обов’язково колись впаде.
Чому росіяни вже бояться користуватися Кримським мостом?
Я навмисно не питаю про Кримський міст…
А питання Кримського мосту, мабуть, залишається відкритим навіть для самих росіян.
Об’єктивно він уже неодноразово зазнавав дуже серйозних пошкоджень. І це одна з причин, чому вони не можуть використовувати його так, як раніше.
Друга причина — вони просто бояться, що ми знову їх там підловимо.
Сьогодні вибухи відбуваються вже і в Керчі, і на іншому березі. Якщо раніше ці локації практично не з’являлися у зведеннях, то зараз ми чуємо про них регулярно.
І це натякає на те, що багатомісячна боротьба із засобами ППО в Криму поступово дає результат.
Чи замінять морські дрони великі кораблі?
Сьогодні складається враження, що морські дрони — це вже фактично окремий флот у флоті. Чи справедливе таке твердження?
Це лише один із засобів, хоча дуже успішний, прогресивний і новаторський.
До речі, деякі підрозділи починають підготовку операторів морських дронів саме з екіпажної підготовки. Людина повинна розуміти, як працює море, судноплавство, як поводиться катер. Але говорити про те, що час великих кораблів минув, ще зарано. Є величезний перелік завдань, які роками виконуватимуть саме великі кораблі.
Так, світ рухається до безекіпажних систем і використання штучного інтелекту. Але дрони залишаються лише одним з інструментів війни.
Скільки років знадобиться для розмінування Чорного моря?
Коли нові кораблі, які Україна отримує від партнерів, стануть до повноцінної служби?
Ми вже зараз виконуємо завдання класичного флоту, хоча умови роботи змінилися. Попереду на нас чекає велика операція з розмінування, яка триватиме роками.
Але важливо інше: попри війну, Військово-Морські Сили продовжують розвиватися відповідно до затвердженої концепції. Це стало можливим завдяки розумінню цих процесів керівництвом держави.
Якщо завтра у нас з’явиться можливість повноцінно розміновувати акваторію, ми вже готові це робити. Ми створили протимінний дивізіон, наповнили його кораблями, штабом, підготовленими людьми.
Навчання «Sea Breeze» вже кілька років поспіль проходять у Великій Британії, і їхня основна тематика — саме протимінна діяльність.
Але розмінування — це не лише кораблі в морі. Це робота штабу, який планує операцію, логістику, взаємодію між усіма структурами. Саме цьому ми багато вчилися разом із партнерами.
І вже минулого року наші офіцери фактично самостійно виконували ці функції, а британські та американські колеги більше виступали в ролі менторів і спостерігачів.
Чому український досвід вивчають провідні флоти світу?
Нещодавно одне з авторитетних світових видань написало, що Велика Британія переймає досвід України, трансформуючи власні ВМС. Наскільки сьогодні Україна задає нову модель морської війни?
Будь-яка країна світу зараз дивиться на нашу війну й робить висновки. Український досвід є надзвичайно цінним, тому що це не локальний конфлікт і не війна партизанських загонів. Це війна двох регулярних армій у всіх доменах: на морі, на суходолі, у повітрі, в інформаційному та кіберпросторі. Море має особливе значення, тому що приблизно 90% світової торгівлі здійснюється саме морем.
Наш досвід унікальний ще й тому, що ми проводимо розмінування під час активних бойових дій. Це взагалі безпрецедентна історія.
Україна критично залежить від морського експорту, і ми не могли дозволити собі зупинити морську логістику.
Росіяни намагаються бити по суднах, але ми робимо все, щоб максимально знизити цю небезпеку. І робимо це успішно, адже морський коридор працює, а кількість суден не зменшується.
Чому над Одесою стало тихіше?
Ви обіцяли трохи детальніше розповісти, як зараз збивають дрони над морем. Одесити справді помітили, що над містом стало тихіше.
Ми не можемо розкривати подробиці, але сам факт того, що боротьба з дронами тепер відсунута далі від міста, в Одесі відчули всі.
Будь-який збитий дрон все одно падає. У ньому є паливо, бойова частина вагою до 90 кілограмів. Тому наше завдання — знищити його якомога далі від міста.
У нас подвійна мета: убезпечити Одесу і захистити судна, по яких росіяни намагаються вдарити.
Ці удари не випадкові. Вони працюють по рухомих цілях у режимі реального часу, намагаючись завдати шкоди нашій логістиці, економіці та бюджету. Тому ми робимо максимум, щоб цю небезпеку зупиняти якомога далі від берега. І тенденція тут справді позитивна.
Чи може росія висадити десант на Одещині?
Росіяни постійно запускають інформаційні кампанії про нібито плани окупувати Одесу. Чи існують зараз реальні ризики атаки з моря?
Це такий самий міф, як і багато інших російських міфів.
Останнім часом вони навіть почали змінювати риторику й говорити: «Навіщо нам та Одеса? Там уже немає росіян». Це все від безсилля.
Щодо морського десанту, то станом на зараз це неможливо.
По-перше, для цього їм потрібно вийти в море на великих десантних кораблях. Ми дуже чекаємо цього, бо давно не оновлювали список потоплених російських кораблів.
По-друге, їхні спроможності суттєво зменшені. Для цієї війни вони завели в Чорне море шість додаткових великих десантних кораблів. П’ять із них вони вже втратили або серйозно пошкодили.
І найголовніше — такі операції не проводяться самостійно. Морський десант — це частина великої загальновійськової операції.
Такі операції дуже складні, дуже ризиковані й завжди пов’язані з великими втратами. Тому проводити їх зараз ніхто не ризикне.
Як морські дрони знищили російський гелікоптер?
Якими операціями Військово-Морські Сили найбільше пишаються за останній рік?
Багато чого хочеться розповісти, але не все можна.
Остання операція, яку ми оприлюднили, дійсно була дуже цікавою. Це знищення російського гелікоптера під час ротації особового складу на газових вишках у морі.
Для росіян ці вишки дуже важливі. Вони використовують їх для розвідки та втручання в цивільне судноплавство.
Ця операція стала прикладом злагодженої роботи морських дронів ВМС.
Ми використовували багатофункціональний український морський дрон «Сарган-3000», який можна оснащувати різними засобами ураження. Один дрон фактично працював як материнська платформа, з якої запускалися FPV-дрони, а також використовувалася автоматизована турель. Це дуже складна технічно операція, адже потрібно одночасно керувати морським дроном і FPV-дронами.
У результаті комбінованого удару російський гелікоптер був пошкоджений, здійснив вимушену посадку, після чого його остаточно знищили.
Навіщо ВМС провели перші у світі перегони морських дронів?
Чи можете розповісти про підрозділ, який працює з морськими дронами?
У ВМС є окрема бригада безекіпажних систем, яка спеціалізується саме на застосуванні морських дронів.
До речі, нещодавно ми провели дуже цікавий захід — перші у світі змагання морських дронів.
Це був Кубок командувача Військово-Морських Сил, започаткований віцеадміралом Олексієм Неїжпапою.
На цих змаганнях зібралися різні команди, виробники, оператори морських дронів.
Це було важливо не лише з точки зору самих змагань. Люди, які працюють у дуже закритому середовищі, нарешті змогли побачитися, познайомитися й обмінятися досвідом.
Я дуже сподіваюся, що колись ми зможемо провести такі змагання вже в Одесі та запросити всіх охочих подивитися на них.
Що сьогодні важливіше для ВМС: сучасна техніка чи люди, які вчаться воювати в нових умовах?
Одне без іншого не має сенсу. Потрібні й сучасна техніка, й люди, які вміють нею користуватися та постійно вчаться.
