Сьогодні минає найстрашніший рік за всю історію незалежної України. Рік болю і випробувань, героїзму на передовій і взаємодопомоги й солідарності у тилу. Рік, коли ми навчилися по-новому сприймати і любити нашу країну і наше місто. Цього року ми збирали пісок для блокпостів і здавали кров для поранених бійців. Переживали за сусідній Миколаїв і раділи визволенню нашого Зміїного. Прощалися з героями, загиблими на фронті, і мирними людьми, підступно вбитими російськими ракетами у власному житлі. Вчилися реагувати на повітряні тривоги і жити без світла. І при цьому не втрачати гумору й віри у те, що перемога неодмінно буде. Ми вже ніколи не забудемо цей рік і ніколи не пробачимо тим, хто вирішив так нахабно й жорстоко зламати наш світ. І ми його обов'язково відбудуємо.

29-30 вересня в Україні вшановують 81-ші роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру.