Сьогодні, близько 14:00 години, співробітниця однієї з аптек на проспекті Добровольського, 128, виявила самотню дитину поруч із закладом, розгублену і без супроводу дорослих.

Якщо у школі є 1-4 класи, то четвертокласників до наступного класу переведуть автоматично. З 10-ми класами ситуація приблизно така сама, але є нюанси.

Під час війни питання сирітства стало як ніколи болючим, тому дуже важливо подарувати маленьким українцям дитинство. Жителі області можуть приділити увагу дітям, долею яких опікується держава.

Дитина сама звернулася по допомогу, і, зрештою, суд ухвалив рішення на її користь.

«Кожна дитина має жити в сім'ї», – вважає патронатний вихователь Роман Федорченко. Знає це з власного досвіду, бо дев'ятирічним хлопцем потрапив в інтернат і провів там рік: мати померла, а батько пішов в іншу сім'ю. Пригадує, що деякі вихователі були грубими, били дітей гімнастичними палицями. І що найголовніше – в інтернаті не навчали дітей допомагати одне одному, бути добрими й чуйними. Кожна дитина – сама по собі, а її завдання – вижити. Вже ставши батьком, Роман лишився сам із п'ятьма дітьми після смерті дружини. Молодшому було вісім місяців. Каже, що без родичів чи іншої підтримки було важко. Ба більше – місцева соціальна служба, здавалося, хотіла не допомогти, а підловити його на помилках, не вірила в нього й пропонувала забрати дітей в інтернат. Та він просто робив своє і ні секунди не сумнівався, що має піклуватися про дітей та не допустити, щоб їх забрали. Відтоді минуло 10 років. За цей час Роман переїхав із Сумської області в село Піщана на Одещині й познайомився в інтернеті з Іриною. Вона з трьома дітьми переїхала до нього з Естонії. Разом із нею вони стали патронатними вихователями – приймають дітей, які або чиї батьки опинилися в складних обставинах. Від прийомної сім'ї це відрізняється тим, що дитина може перебувати на патронаті від трьох до шести місяців (під час воєнного стану строк перебування необмежений). У цей час їхні батьки мають змогу привести своє життя до ладу, або ж для дітей шукають прийомні сім'ї, якщо повернення додому неможливе. «Наше завдання – забезпечити для дитини сімейне вогнище, затишок, тепло та любов», – каже Роман.

Станіславу знайшли на дитячому майданчику по вул. Генерала Бочарова, 58.

Після ремонту та обладнання укриттів в Одесі поступово відкривають школи.

Малеча посварилася на дитячому майданчику. Це стало привидом для того, щоб мати дівчинки «завітала» до матері хлопчика та побила ії. Обидві жінки вважають, що винна дитина опонентки, і називають це булінгом.

В Маріуполі окупанти змушують сім'ї віддавати дітей до шкіл із російською навчальною програмою. У разі відмови прямо загрожують позбавляти батьківських прав.