Кого підтримувала Одещина під час Української революції: УНР, більшовиків чи «білих»
Історики зазначають, що саме демографічний і соціокультурний поділ регіону визначив підтримку різних політичних сил. Якщо сільські райони переважно орієнтувалися на Українську Народну Республіку, то в Одесі сильні позиції мали більшовики, а згодом — прихильники Білого руху.
Про це розповіли в Українському інституті національної памʼяті.
Політична карта Одещини у 1917–1921 роках була надзвичайно строкатою. Регіон фактично поділявся на два різні світи: русифіковані міські центри та переважно українську аграрну місцевість. Саме це значною мірою визначало політичні настрої населення.
У сільських повітах — Одеському, Ананьївському, Тираспольському та Балтському — більшість населення становили етнічні українці. Тут підтримували Українську Народну Республіку, виступали за земельну реформу та українську державність.
Найактивніше УНР підтримували селяни-власники, сільська інтелігенція та українізовані військові підрозділи. Саме в цих районах формувалися загони Вільного козацтва, а повстанський рух продовжував боротьбу за українську державу навіть після відступу регулярної армії УНР.
Натомість в Одесі та інших великих промислових центрах впливовими були більшовики. Їх підтримували портові робітники, фабричний пролетаріат, частина військових гарнізонів і матросів. На початку 1918 року більшовики навіть проголосили Одеську Радянську Республіку.
Однак політика «воєнного комунізму», продрозкладка та репресії ЧК швидко позбавили їх підтримки в сільській місцевості, що спричинило хвилю антибільшовицьких повстань.
У 1919 році Одеса перейшла під контроль Добровольчої армії генерала Антона Денікіна. Частина міського населення, підприємці, колишні чиновники та офіцери сприйняли білогвардійців як силу, здатну відновити порядок і захистити приватну власність. Водночас їхня політика, спрямована на відновлення поміщицького землеволодіння та заперечення української державності й мови, швидко відвернула від них селянство.
Окремою силою став повстанський рух, який діяв незалежно від основних політичних центрів. На півдні Одещини значний вплив мали анархістські формування, а на півночі, зокрема в Балтському повіті, діяли українські повстанські загони отамана Семена Заболотного. Вони боролися як проти більшовиків, так і проти Добровольчої армії, виступаючи за відновлення Української Народної Республіки.
Тож у роки Української революції Одещина не мала єдиної політичної позиції. Міста здебільшого орієнтувалися на загальноросійські політичні проєкти, тоді як значна частина сільського населення підтримувала українську державність і продовжувала боротьбу за незалежну Україну.
Раніше УСІ писала, Фортеці, митниці та козацькі поселення: в УІНП розвінчали міф про «Дике поле» на Півдні України.
